** Українська металургія, виснажена війною, зіткнулася з новою перешкодою — правилами ЄС

Працівники «Запоріжсталі» роками підтримують роботу комбінату під ударами російських ракет, дронів і авіабомб. Тепер майже столітнє підприємство, одне з найбільших у галузі, опинилося під тиском нових європейських імпортних квот і вуглецевих тарифів.

Металургія забезпечує близько 15% українського експорту, а ЄС купує приблизно чотири п’ятих цієї продукції. Скасування мит після повномасштабного вторгнення Росії допомогло заводам зберегти виробництво. Однак із 1 липня Євросоюз майже вдвічі скоротив безмитні квоти на імпорт сталі, а поставки понад установлені обсяги обкладає митом у 50%.

Для України передбачено квоту близько 1 млн тонн — на 60% менше, ніж обсяг експорту до ЄС у 2025 році. Операційний директор Metinvest Олександр Мироненко каже, що замість очікуваної підтримки галузь отримала нові обмеження.

Як пише [Reuters](https://www.reuters.com/business/ukraines-war-hit-steel-industry-faces-new-obstacle-eu-rules-2026-08-14/), проблеми накопичуються одна за одною. Російські атаки фактично закрили чорноморський маршрут для експорту металу та ввезення сировини. У серпні тарифи на внутрішні залізничні вантажні перевезення зросли на 30%. Доставлення коксівного вугілля через європейські порти обходиться «Запоріжсталі» на $30–40 за тонну дорожче.

Останній російський удар по комбінату забрав життя сімох працівників і тимчасово зупинив виробництво. Кожна така атака означає дорогий цикл зупинки та повторного запуску обладнання.
Федерація роботодавців України оцінює можливі втрати валютних надходжень через обмеження ЄС у $1,2 млрд, а скорочення ВВП — у 0,6%. Галузь закликає Київ домагатися для України винятку та окремого режиму торгівлі сталлю.

«Запоріжсталь» може переорієнтуватися на виробництво чавуну, який не підпадає під квоти. Проте він має меншу додану вартість, а близько половини потужностей підприємства залишаться незадіяними. Працівників доведеться переводити на інші ділянки.

ЄС пояснює квоти необхідністю захистити власних виробників, а вуглецеві платежі — боротьбою з перенесенням забруднювального виробництва за межі блоку. Водночас модернізація українських заводів майже недосяжна під час війни. У Metinvest називають нереалістичним нинішній план інвестицій у $8 млрд протягом 15 років для переходу на «зелену» сталь.

Група поки зберігає роботу підприємств і виплачує зарплати 36 тисячам людей. Однак без послаблень українська сталь ризикує поступитися ринком конкурентам саме тоді, коли галузь бореться не за розвиток, а за виживання.

[Підписуйся на "Ціну держави](https://t.me/+RV1lYOVl3gfathxw)" |[Наш Facebook](https://www.facebook.com/cost.ua.case/) |[Ставайте патронами](https://www.patreon.com/costua)|[Ставайте спонсором YouTube](https://www.youtube.com/channel/UC0AAh4OM7Ihs8hwk4vcJjtg/join) | [Підтримати разово або підпискою](https://secure.wayforpay.com/payment/s7cf33501e4b1)