**Яка модель ветеранської політики потрібна Україні?**

Україні не потрібно обирати між пільговою, сервісною та інвестиційною моделями ветеранської політики. Пільги мають залишатися гарантією, послуги — допомагати відновленню, а інвестиції — повертати людині максимально можливу самостійність.

Інвестиційний підхід — це не про те, щоб оцінювати ветерана за тим, чи працює він і скільки податків сплачує. Для людини з тяжким пораненням успіхом може бути можливість самостійно пересуватися й жити вдома. Для родини загиблого — збереження доходу, психічного здоров’я та перспектив дітей. Для працездатного ветерана — безпечна й гідно оплачувана робота.

Тому головне питання держави має звучати не «яка пільга належить?», а **«що потрібно людині, щоб максимально відновити самостійність і реалізувати свій життєвий план?»**

Україна вже рухається в цьому напрямку: стратегічні документи роблять акцент на відновленні людського капіталу, розбудовується мережа фахівців із супроводу, ветеранські послуги з’являються у ЦНАПах та онлайн.

Але головна проблема — ці елементи поки що не складаються в єдину систему. Кількість «точок доступу» ще не означає якість. Особливо з огляду на те, що, за даними IOM, 63% опитаних ветеранів у 2025 році жили у селах або малих містах.

Людина не повинна щоразу починати все спочатку в госпіталі, ЦНАПі, службі зайнятості чи соціальній службі. Потрібен **єдиний маршрут**, де військова, медична, соціальна та цивільна системи передають людину одна одній без розривів.

Підтримка при цьому не має бути однаковою для всіх. Для більшості ветеранів вона може бути інтенсивною у перехідний період, але обмеженою в часі. Натомість люди з тяжкими пораненнями чи інвалідністю мають отримувати довгострокову спеціалізовану допомогу.

Ще до масової демобілізації державі варто провести **стрес-тест ветеранської системи**: змоделювати різні сценарії повернення військових і перевірити, чи вистачить фахівців, медичних і соціальних послуг, грошей та інфраструктури.

І головне, успіх треба вимірювати не кількістю виданих довідок чи «освоєних» коштів. Справжній результат — це збережене здоров’я, максимально можлива самостійність, стійка зайнятість, підтримана родина та гідне життя.

Саме тоді ветеранська політика стане не набором програм і пільг, а повноцінною частиною післявоєнного відновлення України. Досягнення таких результатів якраз і покаже різницю між ветеранською політикою як набором державних програм і ветеранською політикою як частиною післявоєнного відновлення України. 

Докладніше у відео[Як Україна має готуватися до повернення героїв вже зараз](https://youtu.be/dZC1khWI2ZY?si=Q16c_Pz1YvUp_7IJ) та в Аналітичному звіті[«Післявоєнна реабілітація ветеранів: соціальна, психологічна, економічна»](https://case-ukraine.com.ua/publications/pislyavoyenna-reabilitatsiya-veteraniv-sotsialna-psyhologichna-ekonomichna/)

Підтримати нашу роботу:
Ставайте патронами [https://www.patreon.com/costua](https://www.patreon.com/costua)
Станьте спонсором цього каналу, щоб підтримати створення нових відео:
[https://www.youtube.com/channel/UC0AAh4OM7Ihs8hwk4vcJjtg/join](https://www.youtube.com/channel/UC0AAh4OM7Ihs8hwk4vcJjtg/join)
Переказ карткою [https://secure.wayforpay.com/donate/d5e2a1b2ed342](https://secure.wayforpay.com/donate/d5e2a1b2ed342)
 PayPal: jesfor.malukha@gmail.com (вказати "на відео")

Аналітичний звіт та в_ідео створено Центром соціально-економічних досліджень CASE Україна за підтримки Фонду «Аскольд і Дір», що адмініструється ІСАР Єднання в межах проєкту «Сильне громадянське суспільство України — рушій реформ і демократії» за фінансування Норвегії та Швеції. Зміст відео є відповідальністю CASE Україна та не є відображенням поглядів урядів Норвегії, Швеції або ІСАР Єднання._