Щоб не плакать, я сміялась.

Як дитиною, бувало,
Упаду собі на лихо,
То хоч в серце біль доходив,
Я собі вставала тихо.
«Що, болить?» – мене питали,
Але я не признавалась –
Я була малою горда, –
Щоб не плакать, я сміялась.
Леся Українка

І цей нескінченний терор ми переживемо.
Хтось стане ще сильнішим. А хтось дозволить собі бути слабким — зупинитися втомитися, не триматися з останніх сил. Життя продовжується