**35 років тому** в цей день я сиділа за столом в бабусі на Кавказі і виписувала цитати з Мілна в читацький щоденник _(по сей день шкодую, що в якійсь момент традиція вести щоденник перервалася на довгі десятиліття_). На столі — як і завжди — стояв букет із квітами і пилок сипався мені у зошит, з-за чого цитати виходили "прикрашеними" жовтими плямками. 

Бабуся дивилася телевізор, звісно ж ошатно по периметру прикритий в'язаною серветкою, аж раптом, у реакцію на щось там показуване, бабуся Тося повертається до мене і зі сміхом каже:
_— Ну і от все, Алка, тепер ти іностранка. Україна "атдєлілась"._ 

35 років незалежності, бабуль, а ми все ніяк не можем "атдєлаться" від йобаної русні, яка й і твій край окупувала і хазяйнує там, бабуль, розумієш? 

 **_Зі святом нас, українці! Ми вистоїмо та переможемо, попри все._**