Ну так і сталося — перша не тільки в поповненнях, але й в прочитаному в жовтні

**"ШУКАЙ СТЕЖКУ З-ПІД ГОРИ"** Анастасія Бідонько
ЩОС, 2026, 304 стор. 


 Це дуже просте міське фентезі на нашій міфології — ну оті всі відьми, сплячі на Лисій горі Змії, потерчата, русалки і (_впевнена для багатьох це стане новиночкою_) ярчуки. Останнє — це типу вервольфа, людина-цобак, що полює на дрібну сволоту, типу злиднів. 

 Головна героїня Роня (Вероніка), її брат Ярема та її подруга-відьма Дзвінка з певних причин опиняються в так званих **просторах** — потойбіччі, де вирішують пару-тройку квестових завдань. 

 Ключове слово до всього мого враження — **просте**. Не знаю, чому я собі надумала, що це буде щось ближче глибиною та сенсами до "Лазаруса", але на ділі його можна давати вже в середній школі почитати чисто для розваги. 

 Легко пішли, легко все дізналися, легко вполювали все, що треба було, під чуйним керівництвом deus ex machina (_в його ролі — ворожбит-самогонщік_) . По дорозі ще й кілька разів **використали імбові артефакти** на кшталт живої води та знань і запасів 900-літнього мужичка, який всі ці роки зберігав світовий запас насіння якраз на випадок пробудження Змія. 

 Взагалі, я весь текст буквально уявляла собі **гру**, яку ти на самому початку поставив собі пройти **на light-овій складності**.  Це прикольна розвага, яка чудово вбиває час. 

 Особисто мені було замало саме якоїсь глобальності — ну от штоби што все це? — і логічності. 

Ну, наприклад:
 причепилися мерці: вперше за століття? раніше там ніхто не ходив, бомжи не ночували?
 в простори так легко потрапити, що там прохідний двір якійсь? чому тоді вперше Роню туди тільки за допомогою домовика треба було пхать? А Богдана там як опинилася? 
 якщо простори підлаштовуються під тих, хто йде (_а там був такий момент, я аж ностальгічно згадала "Хроніки Амбера" із їхньою системою пересування світами_), то нашо оті всі запам'ятовування дороги?
 Зміївна прокидається штоби што? І чому? І чому зараз? Це співпадіння? 

І так копати можна далі і далі, але облишу це. Якщо ви хотіли саме **чогось відпочінкового**, де не треба ані особливо напружувати думатєльну мислю, ані хвилюватися за долю героїв — це може бути гарним варіантом.