Реальним спасінням для мене стало те, що я, за звичкою, спочатку повивчала все, що там написано навколо — перші, останні, технічні сторінки — а потім вже узялася за тіло, так би мовити, книги. Бо на технічній сторінці в кінці написано прямо чорним по білому (до речі, кінчайте ви оцю хрінь із білим папером для книг, в людей очі все ще не вміють регенірірувать, як лапи в аксолотлів!) — для **ДІТЕЙ старшого шкільного віку**. Відповідно, як дитячу книгу я її й дочитала. 

**"ВИЖИВУТЬ П'ЯТЕРО" Голлі Джексон**
Readberry, 2024, 416 стор. 
 

 Шестеро підлітків вирішили провести канікули в кемпінгу, куди відправилися на 31-метровому будинку-на-колесах. Звернули хер-поймі-куди (бо зв'язок пропав), а потім їм хтось прострелив бензобак та всі колеса і сказав "ділиться сікрєтікаме, інакше смерть-тринда!" 

 Ну Джексон в цілому майстриня оцього _"аааааааа, несеться! нема коли думать, трясти треба!"_ і ця книга прям яскравий взірець. Була б, якби кожні 5 сторінок авторка не нагадувала, що наша головна героїня ну таке вже цілковите нещастячко, що нічо в неї в голові не тримається (і доводиться писати списки справ на руці, ой що це тут нерозбірливо?, а ще в неї маму вбили), і речі вона постійно втрачає, і маму вбили, і куди що дівається не знає, і ой а що це за малюнок? а ще в неї маму вбили, не забувайте. 

 Кожні, бляха, 5 сторінок!!! Трішки підзаєб... втомило, буду відверта. **Але дитяча книга, не забуваємо**, дітям треба тримати чимось увагу, тож... 

 **З плюсів:** читається швидко (_головне не закочувати очі сильно — книга дитяча, попри те, що маму вбили_). 

 **З мінусів:** дуже не складається все. Персонажі, рефлексії, дії, маму вбили. Але книга дитяча, тож, списуємо на досвід 

 Вердикт: **раджу читати підліткам**, дорослим в цілому теж можна — гарно вбиває (прям як вигадану маму) час. А можна і не читати, якщо є ще щось достойніше.