Третя збірка "Бабая", друга прочитана в жовтні — 

**"ПАНІЧНА АТАКА" збірка**
Жупанський, 2026, 408 стор. 


Тут є **два абсолютно ідеальних** — на мою думку, звісно — оповідання, три хороших, одне явно поза конкурсом і решта просто "ок". Але так завжди буває в збірках — щось тобі подобається до трепету, щось просто не вражає, а щось здається таким, що не дотягує навіть до позначки "варто уваги". 

 Ідеальні — це **"Дикі дівчата"** Євгенії Кужавської та **"Сонце"** Оксани Ковальчук. Збалансовані, прекрасно написані, чудово грають на нервах та очікуваннях, тривожать, вносять неспокій, змушують хвилюватися без очевидного приводу, заколисують і... так по-різному закінчуються. 

 **"Сонце"** лишає у просторі безнадії і розуміння, що все повторюватиметься до кінця віків. **"Дикі дівчата"** змушують після прочитання читати ще раз аби запевнитися, чи правильно то все зрозумів, а коли розумієш, що таки правильно, волосся на потилиці ворушиться від усвідомлення, що... це тільки ж початок. І далі буде гірше. 

 Дуже хороші — це **"Навіки щезнувши в безодні під Мессіною"** Володимира Кузнєцова, **"Баффі"** Серафими Білої та **"Домовина" **Дімки Ужасного. Вони всі дуже різні і хоча особисто в мене емоційної залученості з цими текстами не вийшло, я прекрасно бачу, наскільки вони дуже, дуже добрі. **Добротні** прям можна сказати. 

 Жупанський явно виступає поза конкурсом в усіх цих речах, ну бо досвід, стиль та характер. 

 Ще здалося, що для збірки оповідання **"Земля"** чи то переписали, чи то розширили з моменту участі у конкурсі, але цілком, на жаль, втратився той ритм, який якісно вирізняв його свого часу на порталі. Коротше, щось із ним стало не то. 

 Решта щось не вразили, а деякі прям навіть розчарували. 

 Але я страшенно рада, що ці "бабаївські" збірки — все три — існують, адже це **шикарний спосіб показати читачам все різноманіття горору**, по-перше, а по-друге **познайомити із авторами**.