У проміжках між "з'їздить на роботу", "з'їздить на заправку", "з'їздить на пошту", "з'їздить на СТО", "доїхати на дачу іншим маршрутом (бо з СТО, а не з дому), орієнтуючись по птахам та моху на деревах, бо GPS запевняв нас, що ми в Лімі", а також у хвилини просвітлення від ацької мігрені, прочитала оцю малютку на 240 сторінок (_попередні два дописи — з неї_). 

**"АПТЕКАРКА" Інгрід Нолль**
КСД, 2019, 240 стор.


 Анотація (_та перші сторінок 100_) обіцяли дещо привабливіше, ніж те, куди все звелося.

 Оповідь йде від імені жінки, яка лежить у лікарні і **розказує своє життя **супутниці по палаті, щиро сподіваючись, що та половину не чує, бо хропе. 

 А життя в неї **вельми цікаве**, починаючи з дитинства, коли вона випадково вбиває однокласника дверима (не питайте), а потім все життя чаморошно пнеться за якімись недотикомками, які шукають в ній постать матері, а не дружини, а вона ж так хоче власну дитинку! 

 Аж поки доля не зводить її з оцим мудлом з попереднього допису. І там, **нарешті, їй всміхається удача** та й те — не з ним, а з його дідом, якого, зрештою, вони все одно зводять зі світу. 

 Коротше, спочатку **було кілька натяків на те, що вона нарешті вийде зі свого кармічного кола жертви-тєрпіли**, і наведе лад у житті та мудаках, що її оточують, але ніхуя. 

 Початком і серединою я дуже задоволена, кінцівка мене розчарувала: ну не можна бути аж так такою ганчіркою, ну правда! Тим більше, що в тебе ж були хвилини просвітлення, проявленої сили духу та рішучості. 

 З плюсів: **відірватися від книги абсолютно неможливо**, я тягнулася до неї навіть крізь цю йобану ауру в очах від болю.

 З мінусів: я, звісно, з задоволенням **можу її порадити до прочитання**, але, здається, наклад давно всьо. Цей примірник, зокрема, в мене з Плекай, а скрізь "немає в наявності".

Із задоволенням почитала б ще щось в авторки