Вчора виклала відео з тим, що планую читати у вересні, взяла себе у руки, встала (аби не засинати) і дочитала! Перша прочитана у вересні книга — нарешті, блін. 

**"ОСОБЛИВИЙ ГОЛОД" Челсі Дж. Саммерз**
Урбіно, 2026, 352 стор.


 Чесно: **я трішки розчарована**. Авторка прям відчутно талановита колумністка, але із цілісною захопливою історією — як для роману — не впоралася. Вона майстерно робить есейні замальовки, жонглює метафорами (в масі своїй — вагінальними) та епатує гіперболізацією традиції споживання, але саме **ІСТОРІЇ** в неї не вийшло (_попри всі вісім років роботи над, як вона зазначає у подяках_). 

 Книгу можна розтягнути на цитати, тредси і набір листівок на пам'ять, де на одному боці — рецепт печінкового паштету, а на другому — Камасутра, видання чотирнадцяте, виправлене і доповнене.

 Трилерний бік надто казково вдалий — для героїні десятиліттями все складається виключно на її користь, а сам її образ — перегрітий і такий, що заходить на поле карикатури. 

 Останнє прям сильно **посилюється формою оповіді** — щоденник психопатки, яка завершує його стражданнями про втрачену любов і власну безплідність, яку сублімувала у те, що вона вважає творчістю. 

 **Маніфест** ближче до кінця про те, що жінки теж не менш жорстокі тварини, аніж чоловіки, взагалі скидається на крик про допомогу, оскільки цей епізод повністю підважує **сатиричне** забарвлення твору, яке авторка, вочевидь, хотіла туди закласти. Сатира має препарувати вади суспільства і лишати читача власноруч (гм, власнодумч) робити висновки, а не вивалювати на нього наголо "мораль сєй басні такова". 

 Але тим не менш, **_книга цікава і я цілком можу її радити_**. Ну з певними пересторогами, звісно.