Хочу ще продовжити розмову за мито. Насправді, мито, як інструмент має своє місце і може принести позитивні результати, якщо користуватися ним обдумано.

У кінці 20-ого століття, багато західних компаній почали приходити в Китай для побудови виробництва. Це ми всі знаємо, але те, як будувалися ці виробництва мали за собою певні особливості. Компанії, які заходили в Китай повинні були співпрацювати з локальними компаніями у побудові всього. Це була вимога уряду Китаю. 

В кінцевому рахунку через постійну взаємодію з локальними компаніями, корпоративні секрети стало складно утримувати. Час пройшов і локальні компанії вже повністю розібралися в технологіях, які приходили через західні компанії. 

Почали з'являтися локальні компанії, які виробляють те ж саме, що і західні компанії, але дешевше. Ще трохи часу пройшло і західні компанії, які прийшли уже не могли вести бізнес в Китаї, бо їх ціна була не конкурентоспроможна і їм треба було закрити гілку бізнесу в Китаї. Ці локальні бізнеси почали масштабуватися і продавати свої продукти уже на західному ринку. Через те, що собівартість продукту виробленого чисто в Китаї набагато менше за ціну продукту створеного в західній країні, то Китай почав витісняти західний бізнес з їх же ринку.

Таких ситуацій з Китаєм було дофіга. Це призвело до того, що Америка вже це офіційно оголосила на WTO (World Trade Organization) і почала судитися з Китаєм. Якщо пам'ять не підводить, то суд крутився навколо сонячних панелей, де багато технологій були вкрадені. 

І як ми тепер бачимо, наслідки такої діяльності відчуваються. Китай тепер лідер в сфері зеленої енергії і це лідерство було побудовано через такі методи. Для того, щоб Китай мав перевагу над західними компаніями, вони створювали гігантські субсидії для своїх компаній, інколи пропонували безкоштовну електрику. Всі ці аспекти робилися з тим, щоб ціна продукту була настільки мала, щоб їй не можна було знайти еквіваленту на західному ринку.

Вот для такої ситуації мито має сенс, бо без мита бізнес не зможе конкурувати з Китаєм і для країни це створює негативний вплив на економіку. Як приклад, припустимо, що є продукт, який в Україні має собівартість 3000, а в Китаї 2000. За таких умов, поставити тариф на 40% на конкретно цей продукт має сенс, бо тепер ціни будуть конкурентоспроможні для обох продуктів. 

Але є й інша сторона медалі. Інколи мито робиться абсурдно великим, що створює ситуацію, де жодний зовнішній бізнес не може стати частиною ринку тієї країни. Така політика ніколи не призводила до нічого хорошого, бо компанії, які знаходяться в країні тоді починають "розслаблятися", переставати займатися інновацією і в цілому відбувається певний процес монополізації. Для покупців - це створює найгірші умови, бо вибір зменшується.

Тобто, знову-таки, якщо би вся ця ситуація з мито не була така радикальна і спонтанна, то і проблем не було. А від тарифних війн, біднішими стануть всі. Тепер дуже цікаво, які тарифи Європа покладе на Америку. Є чутки, що це може будуть тарифи на сервісні продукти (Apple Music, Netflix i т.д - це все сервіси). Якщо це справді буде так, то Америці буде не весело, бо в них майже вся економіка (більше 75% ВВП) навколо цих сервісів побудована.