**Як вдалий маркетинг може врятувати продукт: на прикладі фільму з Тімом Каррі**

Уже кілька днів інтернет-спільнота згадує актора Тіма Каррі, який помер днями. На наших теренах його найліпше знають за роллю містера Гектора в «Один вдома 2», але у світі артхаусу він більше відомий грою в культовому фільмі «Шоу жахів Роккі Горрора» (1975).

І тут є що розповісти про цю стрічку в контексті позиціонування та "упаковки".

Фільм було знято в далекому 1975 році за мотивами однойменної авангардної театральної постановки (1973), яка мала успіх на сцені. Це така собі комедійна іронічна пародія на фільми жахів 50-х. Тім Каррі зіграв вченого-трансвестита доктора Френка-н-Фертера в театральній постановці та у фільмі. Але в прокаті стрічка провалилася з тріском.

І тут кінокомпанія 20th Century Fox не розгубилася і з провалу зробила один із найвідоміших фільмів.

**Як це в них вийшло?**
Вони перетворили пасивний перегляд фільму на інтерактивний перформанс: глядачів заохочували приходити в дрес-коді в стилі фільму та залучали до співу й танців, під час показу актори додавали інтерактиву в залі, використовувався тематичний реквізит. 

Вийшло щось на стику кіно та театру, де ти, як глядач, маєш змогу долучитися до культового дійства.

Для глядачів кінця 1970-х та 1980-х років ці покази стали безпечним простором (safe space), де будь-які форми гендерного самовираження, флюїдності та сексуальної свободи віталися оплесками. Фраза доктора Френка-н-Фертера «Don't dream it, be it» перетворилася на життєве гасло спільноти, а сам фільм утримує абсолютний рекорд в історії кінематографа за тривалістю безперервного прокату аж до сьогодення.