**Прикладіть до рани Нарбута, якщо брендові терміново треба стати українським&#33;** **Сільпо і реліз проєкту "Нарбут: 140 років".**

Спершу до фактів. Мережа супермаркетів** "Сільпо"** запустила масштабну кампанію до **140-річчя українського художника-графіка Георгія Нарбута.** У межах кампанії **виник цілий "Нарбут-всесвіт":** горюнський чай, дріп-кава, шоколадні шаги, "Квасне з клюкви", футболки, хустки, стаканчики з "цитатами" та перепаковані продукти "Лавки Традицій". Над колодою карт працювала художниця-графік **Надія Харт.** Використано шрифт **Kalyna, **створений **Олександрою Александровою** та** Лук’яном Турецьким **2014 року, за роботами Нарбута.&nbsp;

Частину прибутку від продажу товарів обіцяють **передати Національному художньому музею України, **експерти НАМУ верифікують інформацію про митця — що саме входить у верифікацію, не уточнюється.** Яку саме частину коштів** передадуть — суму чи відсоток — у публічних матеріалах не вказано.&nbsp;

Лише кілька днів тому **GUNIA і Kyiv Type Foundry** "завершили" абетку Нарбута, замінивши навіть наявні літери власними інтерпретаціями, — а ми вже маємо **ще один проєкт із Нарбутом і споріднену проблему.

**Є стереотип, що **якщо Нарбут в проєкті — то проєкт вже "український", і це точно “гарантія від помилки”. **Все це, як і в Гуні: копірайтери щедро поливають пафосом, і роблять цим із Нарбута&nbsp; і його доробку чергову** сухозлітку**. На сторінці проєкту його називають "генієм графіки", "ідейником української айдентики", — "живим генетичним кодом нашої культури" (с). Усе завершується вигуком: _"Хочемо поділитись всім Нарбутівським&#33;"&nbsp;_

_Що означає бути "нарбутівським"? _Чай може бути хорошим окремим продуктом про Сумщину. Колода — може бути важливим проєктом реконструкції. Але чому** Нарбут має “склеїти” собою чай, одяг, шоколад, каву, карти й крафтові продукти в "потужну" українську історію за допомогою пафосної риторики, **з якими його пов’язано лише біографічними асоціаціями? Це ж той самий рівень що й "митець мав дві руки –&nbsp;зробимо з ним рукавички&#33;", "він їв –&nbsp;зробимо рецепт&#33;", "він купив прикрасу одного разу, зробимо свою з його іменем&#33;". 
**
Невже нам цього досить?** Ми шукаємо поверхневих метафор, простих і зручних копіювань і уникаємо думати. Ми повторно мімікруємо під щось, що вибрали вважати українським. Невже для нас зараз українські дизайнери, яких ми цитуємо — це тільки ті, що безпосередньо малюють тризуб, чи прапор? Чому? Бо ми не знаємо меж українського, ми боїмося того, що знаходиться там, на межі.&nbsp;

Нарбут **не просто копіював **"українські мотиви" з стародруків, староєвропейських книг і малюнків. Він аналізував джерела, очищував, перебудовував і з’єднував їх із потребами свого часу. Саме це перетворювало **історичний матеріал на сучасну візуальну мову.&nbsp;**

**Чому ж, популяризуючи Нарбута, ми копіюємо його картинки, але не пояснюємо його метод? Замість художника виникає культурний супергерой, чиїм ім’ям можна легітимізувати майже будь-який продукт.** Бо пафосна мова залатує діри і лакуни там, де мав би бути сенс і гостра реакція на те, що ми переживаємо сьогодні.

"Сільпо відтворило першу українську колоду”, "карти, відтворені за ескізами Нарбута": медіа і саме Сільпо розповідають, що залучали **Надію Харт с**аме для роботи над нею, описуючи цю частину проєкту різними означеннями. **"За мотивами", "за ескізами" і "самотужки втілити задум" — це три різні речі.** Ескізи відновлювали вже не раз: для фільму "Пропала грамота", наприклад. Чи долучала команда до цього інші відомі **(Амвросій Ждаха, Олександр Красовський і Василь Кричевський)** проєкти й неодноразово репродуковані ескізи фігурних карт і туза Нарбута іншими митцями?

**Якщо це реконструкція — то де її методологія?**

Які репродукції використано? Що безпосередньо належить Нарбуту і чому вибрали це залишити? Що реконструйовано за аналогіями? Що повністю створила сучасна авторка? Як працювали з картами, ескізів яких не було? Замість відповідей читаємо: _"Нарбутівського й автентичного в них — хоч відбавляй". _Якщо це **проєкт по популяризації, то власне тезу “а що тут нарбутівське” треба пояснити більшості людей у першу чергу.**