**«ЯКАННЯ» ПО-ІСПАНСЬКИ**

Якщо ви прийшли в іспанську після англійської, німецької чи французької, у вас майже напевно є одна вперта звичка. Ви тримаєтеся за особові займенники (_yo, tú, él, nosotros..._), як за рятувальний круг посеред відкритого моря . 

Це зрозуміло. В англійській без **_I_** чи **_YOU_** речення граматично неправильне. У французькій дієслова у трьох особах часто звучать однаково, тож без **_JE, TU, IL_** вас ніхто не зрозуміє. У суворій німецькій також не можна викинути **_ICH_** або **_DU_**.

 **А от в іспанській усе з точністю до навпаки! **

Коли ви на кожному кроці старанно вимовляєте: _«Yo vivo en Kiev. Yo trabajo mucho. Yo estudio español porque yo quiero viajar»_ — для вуха іспанця це звучить так, ніби ви б'єте себе в груди й кричите: «Я! САМЕ Я! Дивіться всі на мене!» 

Насправді ж, в іспанське дієслово вже "зашита" особа — через закінчення. І одразу видно, хто це робить, у якому числі й у якому часі .

 Кажете _hablo_ — і всім ясно, що це YO.
 Кажете _trabajáis_ — жодних сумнівів, це VOSOTROS.

Тому в **90% звичайних побутових ситуацій** іспанці особові займенники просто опускають. І це норма живої, природної мови.

 **Але ж для чогось ті _yo, tú, vosotros_ існують? **

Звісно . Ми вживаємо їх лише тоді, коли на них падає **смисловий наголос**. 

 Давайте поглянемо на 3 випадки, коли займенник на своєму місці:

 **Контраст і протиставлення**

Коли ми розводимо людей по різні боки та порівнюємо їхні дії або смаки:

 **Ella** prefiere el tinto, pero **nosotros** tomamos cañas_._ 
_Вона більше любить червоне вино, а ми п'ємо пиво._

 **Yo** friego los platos y **tú** sacas la basura, ¿vale?
_Я мию посуд, а ти виносиш сміття, домовились?_

 **Емоційний акцент**

Коли треба підкреслити, ХТО САМЕ тут головний герой:

 Tranquilos, hoy invito **yo**.
_Спокійно, сьогодні пригощаю я _(саме я, а не хтось інший).

 ¿Pero esto lo has hecho **tú**?
_Слухай, це справді ТИ зробив?_

 **Двозначність**

Бувають граматичні ситуації, де закінчення дієслів дійсно збігаються. Наприклад, між ÉL_, _ELLA та ввічливим USTED. Або в деяких минулих часах (_Pretérito Imperfecto_) чи горезвісному _Subjuntivo_, де форми для YO та ÉL/ELLA/USTED абсолютно ідентичні. І якщо контекст не рятує — ставимо займенник:

 Cuando **yo tenía** veinte años, **él** ya **trabajaba** aquí. 
_Коли мені було двадцять, він уже тут працював _(без YO та ÉL в обох випадках було б важко вгадати, про кого мова)_._

  ¿**Quiere usted** tomar algo?
_Чи бажаєте Ви чогось випити?_ (додаємо USTED, щоб підкреслити ввічливість і не сплутати з третіми особами).

 Спробуйте вже сьогодні на занятті або під час виконання домашки простежити за собою: чи не ставите ви оті YO та TÚ за старою звичкою на автопілоті? І якщо так — відпустіть їх. Довіртесь дієслову — воно чудово впорається саме .

_¡Cuidaos y hasta la próxima!_