Якщо раптом ви ще не дивилися «**Чудовисько: Історія Ліззі Борден**», то раджу перед цим подивитись документалку **«Ейлін: Королева серійних убивць»** (_Aileen: Queen of the Serial Killers_) — це документальний фільм 2025 року, доступний на Нетфлікс.

Новий сезон «Чудовисько» поєднує історії двох реальних жінок, між якими майже століття: Ліззі Борден, звинуваченої у вбивстві батька та мачухи, й Ейлін Ворнос, яка вбила сімох чоловіків.

Автори серіалу досліджують жіночий гнів, насильство, суспільні очікування від жінок в різні епохи, систему правосуддя та обставини, за яких жінка перетворюється на «чудовисько» чи транслюється такою.

Серіал має певні недоліки, але в цілому, це той випадок, коли в одному місці поєдналися неймовірна естетика, харизматичні жіночі персонажі, феміністична тематика, криваві злочини.

Кілька слів про Ейлін та Ліззі. Обережно спойлери

У серіалі акторка (Ненс О'Ніл) допомагає Ліззі підготувати переконливий образ для суду. **Це вигадка сценаристів.** Насправді вони познайомилися лише у 1904 році, через одинадцять років після суду.
Після виправдання Ліззі отримала спадщину, переїхала до просторого будинку й продовжувала жити незалежно від традиційних очікувань щодо жінок. Водночас вона залишалася об'єктом суспільних підозр.

Ліззі належала до Жіночого християнського союзу тверезості — організації, яка також підтримувала окремі соціальні та політичні права жінок.

**Ейлін** виросла в умовах сімейного неблагополуччя, насильства та занедбаності. Вона розповідала про сексуальне насильство, пережите в дитинстві й підлітковому віці.
Ще підліткою почала займатися проституцією, а згодом заробляла на життя на дорогах Флориди.
У 1989–1990 роках застрелила сімох чоловіків.

Спочатку Ейлін стверджувала, що діяла в межах самооборони, оскільки чоловіки намагалися її зґвалтувати або вбити. Пізніше вона неодноразово змінювала свої свідчення, зокрема визнавала корисливі мотиви, тож її справа досі викликає суперечливі реакції.
Її стратили у Флориді 9 жовтня 2002 року.

**Ліззі Борден уособлювала порушення гендерних очікувань XIX століття.** Для присяжних було складно уявити, що заможна, релігійна, вихована жінка здатна на настільки жорстоке вбивство. Її жіночність і соціальний статус стали важливими елементами захисту і виграшу у суді. 

**Ейлін Ворнос, навпаки, не відповідала образу «порядної жінки».** Вона займалася проституцією, мала досвід сексуального насильства, занедбання, поводилася зухвало.
Її історія порушує питання: наскільки справедливо правоохоронна система сприймає свідчення проституйованих, соціально-неблагополучних жінок про зґвалтування та самооборону?

**Феміністичний аналіз не потребує виправдання вбивств.** 
Він дозволяє поставити складніше питання: чому суспільство так охоче називає жінку чудовиськом, але значно рідше досліджує насильство, якому вона сама могла піддаватися?