> Герой маловідомого субетносу – ось хто такий Ундав.
> 
> І, бог свідок, про нього легко говорити позитивні речі, бо вся історія Деніза – це ніби Попелюшка на новий, футбольний лад.
> 
> Вердер відрахував його у 14 років як неперспективного.
> 
> Далі – 3 сезони тренувань із аматорами.
> 
> За тим – переїзд до Ганновера у 17 років, де місцевий напівпрофесійний Гафельзе запропонував місце в команді, що виступала в 4-му дивізіоні.
> 
> "Я був певен, що він принесе нам користь, але Бремен аж за 100 км. На щастя, він ще вчився, а моя основна робота – директор приватної школи. Так я його й заманив", – каже менеджер Гафельзе Маттіас Лімбах.
> 
> З його слів, зарплати були символічні – 260 євро на місяць, плюс 120 за перемогу та 60 за нічию.
> 
> "Це справді дуже мало. Але у нашому клубі справа не в грошах, а у другому шансі для таких, як Деніз", – пояснює Лімбах.
> 
> І так все стає на свої місця.
> 
> В школі Вердера кажуть, що дитиною Ундав майже не бігав і мав багато зайвої ваги. Він і сам над собою жартує:
> 
> "Я був як Герд Мюллер, але з великим задом!"
> 
> І оскільки робити купу ривків "товстий" Деніз не міг, тож використовував, що мав – бачення поля, техніку і, головне, відчуття голу. Він ніби точно знав, де опиниться м'яч після подачі.


Чтиво про неймовірне життя й кар'єру головного героя Німеччини на ЧС-2026 читайте [повністю тут](https://champion.com.ua/ukr/football/yak-deniz-undav-stav-golovnoyu-nadiyeyu-nimechchini-na-chempionati-svitu-z-futbolu-1078108/).