> "Не хочу розповідати цю історію на початку своєї кар'єри тут. Спершу я хотів би виграти трохи матчів. От коли попрацюю пару місяців, тоді питайте. Зараз не хочу, бо виглядатиме так, ніби я себе продаю", – Андоні Іраола з пресою досить чесний.
> 
> Те питання, звісно ж, стосувалося його знаменитого листа.
> 
> Надворі був січень 2013-го, коли тренер Ліверпуля Брендан Роджерс вирішив підсилити склад захисниками, і в око йому потрапив 31-річний Іраола, що був тоді капітаном Атлетика Більбао.
> 
> Червоні зробили офіційний запит на "Сан-Мамес", але ветеран не вагався ні секунди.
> 
> Ба більше, Іраола тоді написав листа у відповідь до Ліверпуля, в якому подякував за увагу, іронічно оцінив свої здібності та розхвалив Глена Джонсона, що грав тоді на "Енфілді" правого бека.
> 
> Мерсисайдці це запам'ятали. Та й хто б забув?
> 
> "Я ніколи не хотів залишати Атлетик. Для мене він був найкращим місцем на землі. Коли я врешті пішов у 2015-му, то до МЛС, аби не стати для клубу проблемою", – у цих словах весь Андоні. 
> 
> У складі Більбао Іраола набігав 510 матчів, зіграв у фіналі Ліги Європи, і "Сан-Мамес" влаштує йому стоячу овацію, як тільки побачить знов.
> 
> Ще б пак, він підходив Ліверпулю – гранду АПЛ, де вірність цінується, мабуть, найбільше. Трент збрехати не дасть.


Чтиво про тренера, який обживається на Енфілді і вже переміг на ньому Сімеоне, читайте [повністю тут](https://champion.com.ua/ukr/football/chomu-liverpul-priznachiv-trenerom-lyudinu-shcho-vidkrila-illyu-zabarnogo-1085228/).