Свіже інтерв'ю Миколи Матвієнка для L'Equipe можна було б і пропустити, якби не інтонація журналіста.

Війна у матеріалі названа "нескінченною", а у захисника насамперед запитали про його малу батьківщину - Саки.

Схоже, журналіст мав інформацію, що Матвієнко бував у Криму в 2017-му.


> "Це було дуже давно, я навряд чи згадаю. У мене там досі живуть родичі, але ми не спілкуємося. Вони не хочуть розпалювати суперечки на делікатні теми. Підтримую зв'язок лише з молодшим братом, який теж живе в Саках. Він більш відкритий до нового і розуміє, що відбувається. Але ми схильні уникати розмов про війну".


Інше питання - про службу тенісиста Сергія Стаховського в ЗСУ. По суті, воно прозвучало як "А чому ви не служите?"


> "Не хочу здатися популістом, щоб справити на когось враження, але я щиро вірю, що після вторгнення кожен колись та й думав про це. Потім я спокійніше проаналізував ситуацію і зрозумів, що в ролі солдата не був би надто корисним. І вирішив робити те, що й роблю".


Репортер не зупинився і став "добивати" - мовляв, а чому це ви б не були корисним?


> "Ну... складне питання. Маючи можливість представляти країну та Шахтар на найвищому рівні, ми можемо надіслати важливе повідомлення Європі та її лідерам - що війна триває, і нам потрібна допомога. Це також дозволяє принести трохи радості народу України. І це спосіб показати, що ми досі боремося, і наша країна належить нам".


Прозвучало, по щирості, так собі.

Наостанок Матвієнко прояснив, чому Шахтар вирішив дарувати українцям радість на іншому кінці Європи. З його слів виходить, що ставку зроблено на британських фанів:


> "Сподіваюся побачити повні трибуни. Це буде щоразу довга подорож, але я думаю, що це й фантастична можливість. Не секрет, що Велика Британія підтримує нас послідовно й пристрасно з перших днів вторгнення. Тож ми сподіваємося почути цю підтримку й на полі".


Цілі на ЛЧ? Співзвучні зі словами Срни й Ахметова про "найсильніший Шахтар"


> "Ми б хотіли фінішувати в топ-8 на першому етапі, але й топ-20 було б чудово!"


Ну, а післясмак... 

Щось міняється у Європі, це можна відчути.

Їм дедалі цікавіше, як живуть в окупації, і чому український чоловік не в українському війську. Те, що замовчувалося у 2022-25, помалу виходить з розряду табу.