Вже ввечері Ле Класік, Марсель проти ПСЖ - головне футбольне протистояння Франції. А були ж часи, коли вони і близько не протистояли. Ба більше - грали пліч-о-пліч! Президент Марселя 1970-х Фернан Мерік був кінопродюсером, а бос ПСЖ Даніель Ештер - кутюр'є. Вони дружили, сяяли на червоних доріжках і були дуже далекими від політики ворожнечі. Make love, not war. Ну, і якогось вечора в ресторані у них народилася абсолютно дика ідея - провести "спільний" спаринг проти Ботафого Жаїрзіньйо та Загалло, з яким були знайомі обоє. > "Я був добрим другом Меріка, а ПСЖ був заслабким для такого великого матчу. Ми мали Ілію Пантелича і Франсуа Мпеле, але ця угода повинна була зробити матч більш видовищним", - розповідав у 2014-му Ештер. Не допомогло - Ботафого переміг 3:2. Чудернацький склад із 8 парижан та 5 марсельців не врятував навіть Жан-Поль Бельмондо, який трохи зіграв у воротах. Ще через 6 місяців вже Марсель організував товарняк проти Барселони Кройфа та Нескенса, і позаяк чимало гравців поїхали до збірних, попросив у ПСЖ десант допомоги. Цього разу обійшлися без особливої форми - грали у стандартних футболках провансальців. > "Розумієте, ПСЖ був ще дуже молодим клубом і не конкурентом. Я знав Пантелича, він взяв мене під своє крило в Бастії. А от з Умберто доти ні разу не тренувався - ми грали лише один проти одного. Проте Кройфа не злякалися", - розповідав захисник Марселя Робер Буїж після несподіваних 3:1. Згодом, у жовтні того ж 1975-го, об'єднана паризько-марсельська команда двічі зіграла проти видатного Фламенго Зіко - спочатку програли 0:1, а тоді втримали нічию 1:1. Зараз всі учасники пригадують, що припинили ці матчі... фанати, які їх ігнорували. На другий поєдинок проти Фла на Велодром прийшло 443 людини. > "Навіть не згадуйте! Жах! При тому президент Мерік повторював, що "стадіон красивий лише коли повний", - сміявся Буїж. Ясно, чому. Дружба Марселя й Парижа була протиприродною за суттю. Натовп бажав крові, а не обіймів. І тоді [прийшов Бернар Тапі](https://t.me/futbolni_istorii/372)...)