До мене звертаються військовослужбовці, які виховують дітей з інвалідністю, але сьогодні фактично позбавлені можливості звільнитися з військової служби для догляду за власною дитиною лише тому, що у дитини є мама.

**Сьогодні звернувся до Кабміну щодо необхідності перегляду негативних висновків по законопроєкту № 15057, який має усунути це обмеження та об’єктивної оцінки реального впливу проекту на чисельність війська. **

Наразі закон ставить військовослужбовців у гірше становище порівняно з людьми, які не проходять військову службу: для отримання відстрочки від мобілізації батькам дитини з інвалідністю не потрібно доводити відсутність іншого з батьків.

У висновках Міноборони та Мінветеранів ми почули позицію, що ухвалення законопроєкту може негативно вплинути на укомплектованість війська. Задля обʼєктивного обговорення, я звернувся до Міноборони із простим питанням: про яку кількість людей насправді йдеться? Відповідь — близько 2 тисяч військовослужбовців, які мають дітей з інвалідністю віком до 18 років.

Звичайно, кожна людина у війську важлива. Але за цими двома тисячами — не просто цифра у статистиці. Це дві тисячі родин з дітьми, які потребують особливої уваги, догляду, лікування та реабілітації. Наявність другого з батьків не означає, що він може цілодобово самостійно забезпечувати всі потреби дитини. Мати фактично залишається з цим навантаженням одна. 

**Ми маємо одночасно думати про обороноздатність держави та про тих, заради кого ця оборона ведеться.**