 **Коротко про те, як гендерний фактор може проявлятися в оплаті праці, й особливо –&nbsp;в освіті, яка й без того залишається однією з найнижче оплачуваних сфер української економіки.**

Сьогодні в освіті переважно працюють жінки: серед учителів їх – 83,4%, серед директорів шкіл – 74,4%. У дослідженнях ринку праці це пов’язують із феноменом недооцінки фемінізованих професій. Йдеться не лише про різницю в зарплатах чоловіків і жінок на однакових посадах, а й про те, як загалом оцінюється праця у сферах, де більшість працівників – жінки.

_І точно не можна пояснити низькі зарплати педагогів недостатньою кваліфікацією. Учитель із вищою освітою та 20 роками стажу працює у сфері, де середня зарплата залишається нижчою, ніж у багатьох інших галузях. Так не має бути. _

Водночас нова система оплати праці робить це ще помітнішим. За базової величини для розрахунку посадових окладів у 28 885 грн для вчителів і вихователів передбачені коефіцієнти від 0,48 до 0,52. Тобто оклад працівника вищої категорії до надбавок і доплат становить 15 020 грн – 52% базової величини. 

**Переконаний у тому, що ми маємо оцінювати працю за її цінністю – кваліфікацією, складністю та умовами – і тут маємо рухатися до прозорих, гендерно-нейтральних підходів відповідно до європейської практики.**