**На кінець липня державний та гарантований державою борг України становив 9,57 трлн грн, або 214,2 млрд дол. **За місяць він зріс на 81,3 млрд грн. Як і в попередні місяці, основним чинником зростання боргу залишалося міжнародне фінансування – у липні від МВФ і Світового банку. Також збільшився портфель ОВДП на внутрішньому ринку.

Але важливо не лише те, скільки Україна позичає, а й під який відсоток та на який термін. Близько 64,4% боргу – це пільгові позики від міжнародних партнерів. Найбільшим кредитором України залишається ЄС.

**Середньозважена ставка держборгу знизилася з 4,91% до 4,4% протягом року. **Середній строк до погашення за цей час збільшився з 12,39 до 13,06 року. Отже, у річному вимірі борг став дешевшим і довшим. Це знижує ризик того, що значні суми доведеться погашати або рефінансувати за короткий час. 

_Неодноразово наголошував: великий обсяг боргу під час війни сам по собі не свідчить про боргову кризу. Запозичення дають змогу фінансувати соціальні та інші критично важливі видатки, тоді як власні доходи держави спрямовуються насамперед на оборону._

Водночас навіть пільговий кредит доведеться повертати, тому кожне запозичення має бути обґрунтованим, а кожна позичена гривня – працювати на стійкість держави та відновлення економіки. Тому гранти мають бути у пріоритеті. Якщо кредити – то на тривалі строки, під низькі відсотки та з відтермінуванням виплат.

Подібний шлях свого часу пройшла Велика Британія. Після Другої світової війни її держборг сягав близько 270% ВВП. Останні платежі за післявоєнними кредитами США і Канади країна закрила у 2006 році. І як бачимо, такі борги можуть повертатися десятиліттями – поступово, у міру відновлення та зростання економіки.

_Переконаний, наша країна також розрахується з боргами воєнного часу. Але лише за умови, що сьогодні вибудуємо для цього реалістичний і безпечний шлях, не перекладаючи надмірний тягар на майбутні покоління._