Найбільше, що дратує в партії війни – це її найбільші адепти і пропагандисти. Вірніше кажучи – професійні VIP-ухилянти. Вони кричать найголосніше, провокують найзухваліше, хейтять найагресивніше. Більшість з них багатіють в тилу. 
А на фронт йти патентовані пройдисвіти бояться. Бо вони, звичайно, корисніші на економічному/культурному/інформаційному (потрібне підкреслити) «фронті».

Мені здається, Господь спеціально посилає нам їх, аби наочно показати весь абсурд патріотизму людини, яка на фіктивній теплій броні, на грантах або бюджетних програмах подорожує світом, супроводжуючи поодинокі візити додому несамовитими закликами до інших воювати до останнього.