Що цікаво, це те, як партія війни реагує навіть не на конкретний мирний план, а на саму можливість його обговорення.

Будь-хто, хто промовляє слово «мир» у позитивному контексті, стає в прямому сенсі слова їхнім ворогом. Їх насправді не цікавить зміст. Їм важливо не довести до будь-якої дискусії про мир, забезпечивши вічний статус-кво, за який життями платять інші.

Зверніть увагу, я умисно не назвав жодної умови миру, заявивши лише про необхідність перемовин і референдуму за їх результатами. Але тільки це саме по собі викликало шалений супротив.

До кожного, хто говорить про мир, партія війни застосовує технологію дискредитації опонента, навішування ярликів «капітуляції», приписування того, про що взагалі не йшлося, хейту, агресії та спроб маргіналізації навіть того, хто не просто говорить про мир, — того, хто не вимагає вічної війни. Бажано агресивно.

Однак завдання партії війни ускладнюється тим, що політики миру говорять не від себе, а від мільйонів тих простих людей, які не мають тисячних аудиторій у ФБ, не мають часу на діалоги в коментарях, зневірені в тому, що їхню думку почують. Саме цих людей партія війни хоче зробити німими та безправними.

І саме з поваги до таких людей ми не маємо права мовчати.