Сьогодні колега Железняк, аби продемонструвати «вражаючу» різницю часу/ресурсу і зусиль, які ми витрачаємо на прийняття євроінтеграційних законопроєктів, які колега всупереч ратифікованій ним же угоді вважає непотрібними, продемонстрував «нашу» чималу таблицю на тисячу сторінок, порівнявши її з простими та компактними його, Железняка, законопроєктами, яким він дав назву «антикорупційні».

**У словах колеги одразу декілька маніпуляцій.**

По-перше, потужна таблиця дійсно є частиною євроінтеграційного законопроєкту про скасування пільги на посилки, а отже, приведення нашого закону у відповідність до законів ЄС, де такої пільги нема.

По-друге, потужною вона є внаслідок поправок самого ж Железняка, який спамить ними всі проєкти, відчайдушно знищуючи ліс.

І врешті, по-третє, антикорупційними законопроєктами про призначення на конкурсах за участю «міжнародників» можна було називати конкурси до того моменту, аж поки вони цього року не були хакнуті організаторами, внаслідок чого керівниками митниці були призначені працівники НАБУ, які фактично конкурс програли, та поки протягом 14 місяців з моменту «оновлення» БЕБ жодного руйнування жодних схем у тіньовій економіці не відбулося. З цього самого моменту мені як автору законопроєктів про перезавантаження митниці і БЕБ стало зрозуміло, що це не про антикор, а про встановлення політичного контролю.

Тому вийшло трошки незручно, як у радянському анекдоті про словосполучення «велика жовтнева соціалістична революція», в якому не виявилося ані слова правди, адже не революція, а путч, не велика, не соціалістична і взагалі не жовтнева, бо в листопаді.

_Але як слоган звучить непогано – хоч завтра на червоний транспарант._