В Україні є приклади, коли людям з інвалідністю створюють реальні можливості працювати й заробляти. У вересні в Горохові на Волині відкрилася соціальна кав’ярня-пекарня «Coffee Vibe», де роботу отримали вісім людей з інвалідністю I–II груп. А київська пекарня Good Bread із 2017 року працевлаштувала 43 людини з ментальною інвалідністю.

Але є проблема. Створити такі робочі місця – лише половина справи. Їх ще потрібно зберегти. Good Bread повідомляла про щомісячний дефіцит близько 600 тис. грн, а кав’ярню в Горохові вдалося відкрити завдяки фінансуванню громади, області та німецьких партнерів.

️️️️️**Тобто успішні приклади є, але поки що вони значною мірою залежать від зусиль окремих команд і залучення додаткових коштів. А людям з інвалідністю потрібні не поодинокі можливості працевлаштування, а доступ до роботи на рівних умовах.
**
Ми ухвалили Закон № 4219-IX, який з 1 січня 2026 року змінив правила працевлаштування людей з інвалідністю. Крім цільового внеску, він запровадив підприємства трудової інтеграції та захищеного працевлаштування – саме той формат, що потрібен людям з ментальними порушеннями. 

Проте уряд зволікає з ухваленням актів, без яких вони не запрацюють. Лише наприкінці травня 2026 року затвердили порядок, за яким Держпраці перевіряє, чи відповідає підприємство критеріям закону, і видає висновок. Тож підприємство може існувати й отримати статус, але цей статус нічого не дає: порядку надання фінансової допомоги, позик і дотацій досі немає. Підтримка залишається лише на папері.

_Переконаний, що працевлаштування людей з інвалідністю не повинно залежати лише від ентузіазму окремих команд та грантової підтримки. Тому вважаю за необхідне:_

забезпечити доступну державну підтримку таких підприємств із простою процедурою отримання;
створювати захищену зайнятість у громадах, щоб людина отримувала зарплату, а не лише допомогу;
забезпечити персонального асистента на робочому місці.

Людям з інвалідністю потрібні робота, зарплата і повага. Закон створив для цього основу. Тепер справа за його реалізацією.