В умовах війни, постійних обстрілів, руйнування підприємств і вимушеного переміщення бізнесу можливостей для працевлаштування у багатьох громадах стало менше. А для внутрішньо переміщених осіб, які були змушені починати життя на новому місці, до цих проблем додаються ще додаткові бар’єри.

За даними Protection Survey №3 УВКБ ООН та Офісу Омбудсмана, 59% опитаних ВПО належали до працездатного віку. Водночас 21% усіх опитаних ВПО повідомили, що не мали роботи, а серед тих, хто проживав у колективних центрах, цей показник становив 24%. При цьому 80% безробітних ВПО не були зареєстровані у Службі зайнятості.

Серед тих, хто шукав роботу, 46% не могли знайти доступної для себе роботи, понад 26% – роботу з графіком, який можна поєднати з доглядом за дітьми чи близькими, а 17% бракувало необхідного досвіду або навичок.

Саме тому маємо працювати над тим, аби прибирати бар’єри, які заважають нашим людям знайти роботу. Служба зайнятості має активніше працювати з ВПО безпосередньо у громадах – допомагати з пошуком вакансій, перенавчанням та здобуттям навичок, яких потребують роботодавці. Водночас необхідно розвивати доступні послуги догляду за дітьми та близькими, адже для багатьох саме неможливість поєднати роботу з доглядом стає перешкодою для працевлаштування. Та окремий важливий напрям, на якому маємо зосередитися, – стимули для роботодавців, які працевлаштовують ВПО.