Чи звільняє форс-мажор від відповідальності за весь період прострочення, чи лише за ті періоди, протягом яких належне виконання було об`єктивно неможливим

[Ухвала КГС ВС від 19.08.2026 у справі № 904/2344/24](https://reyestr.court.gov.ua/Review/139144946)

Колегія суддів пропонує за результатами розгляду справи сформувати такі висновки щодо застосування ст.617 ЦК в контексті часового виміру ознак об`єктивної та абсолютної дії форс-мажорних обставин: 

форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) звільняють боржника від відповідальності за порушення зобов`язання лише в межах періоду, протягом якого існувала спричинена ними об`єктивна неможливість належного виконання, та лише в тій частині зобов`язання, виконання якої було об`єктивно неможливим. 

Часові межі звільнення визначаються не тривалістю надзвичайної події як такої (збройної агресії, воєнного стану), а тривалістю спричиненої цією подією перешкоди - проміжком часу, протягом якого боржник, діючи добросовісно та вживаючи всіх залежних від нього розумних заходів, був позбавлений об`єктивної можливості виконати зобов`язання. 

Неможливість виконання зобов`язання припиняється з моменту, коли відпала перешкода або коли боржник, вживши розумних заходів, об`єктивно міг відновити належне виконання, незалежно від того, чи триває сама надзвичайна подія. Якщо перешкода мала тимчасовий або повторюваний (переривчастий) характер, звільнення поширюється на кожний окремий період її дії, а також на розумний строк, об`єктивно необхідний для відновлення виконання після припинення перешкоди, з урахуванням її доведених безпосередніх і накопичувальних наслідків (пошкодження виробничих потужностей, втрата персоналу, розрив постачання сировини чи енергопостачання тощо). 

Тягар доведення існування, тривалості та наслідків перешкоди, включно з накопичувальними, несе боржник. Часткове виконання зобов`язання в період, щодо якого боржник посилається на дію форс-мажорних обставин, саме по собі не виключає форс-мажору щодо невиконаної частини зобов`язання, однак спростовує безперервність об`єктивної неможливості виконання і виключає автоматичне звільнення від відповідальності за весь період прострочення. У такому разі боржник має довести причинний зв`язок між конкретною перешкодою та конкретною частиною або конкретним періодом невиконання, а суд - встановити періоди об`єктивної неможливості виконання, співвіднести їх з періодом нарахування штрафних санкцій та звільнити боржника від відповідальності (зокрема від пені, яка нараховується за кожен день прострочення) лише за час, що припадає на такі періоди. Ускладнення виконання, його економічна невигідність, зниження виробничої спроможності або загальний негативний вплив воєнних обставин на діяльність боржника, які не досягають рівня об`єктивної неможливості виконання, не звільняють від відповідальності за ст.617 ЦК.

Правомірний інтерес добросовісного боржника в такому разі захищається зміною або розірванням договору у зв`язку з істотною зміною обставин (ст.652 ЦК) та зменшенням розміру штрафних санкцій (ч.3 ст.551 ЦК).