На початку цього тижня Трамп приїхав дивитися турнір Irish Open у своєму гольф-клубі в Ірландії. Далі у його графіку була запланована протокольна зустріч із головою уряду. Завдання ніби просте: потиснути руки, посміхнутись на камеру, (по можливості не спричинити чергову міжнародну кризу). Але Трамп вирішив заявити, що з радістю подивився б на об’єднану Ірландію: «Ось є Північна Ірландія, а ось є Ірландія, і це просто максимально природне рішення: об’єднати їх».

**Два дні по тому в Кардіффі перші міністри Шотландії, Вельсу та Північної Ірландії підписали меморандум, у якому йдеться, що «час Вестмінстера добігає кінця», а британський уряд має визнати наближення конституційних змін. Тож у соцмережах спалахнули розмови про можливий розпад Сполученого Королівства, референдум про незалежність у Шотландії і про приєднання до Ірландії у Північній Ірландії.**

Але чим саме була ця угода — політичною грою чи початком кінця об’єднаної держави? І чи мають Вельс, Шотландія та Північна Ірланія механізми виходу? ҐРУНТ [розбирався](https://grnt.media/analytics/spoluchene-korolivstvo-vso/) в цьому разом із професором політології в Університеті Стратклайда сером Джоном Кертісом.