Сьогодні минає десять років від дня смерті Олега Подаровського — нашого «Сніжка» («Анубіса»)

Восени 2015-го Олег тяжко захворів: безперервний виснажливий стрес, холод і надлюдські навантаження підточили його здоров'я. Цілий рік він боровся з хворобою так само вперто, як на фронті боровся за життя інших.

У листопаді 2016-го в лікарні Дніпра його серце зупинилося.

Білорус, який у 2014-му не зміг лишитися осторонь, коли ворог розпочав криваву війну проти України, зібрав речі й пішов добровольцем до лав Добровольчого українського корпусу «Правий сектор».

Він став водієм і парамедиком та витягав поранених із найважчих боїв, зокрема під Широкиним. Скільки життів Олег вивіз з-під обстрілів на своїй машині, знають лише ті хлопці, яких він живими доставив до медиків. У роботі він був спокійним, надійним і геть безстрашним.

Батько чотирьох дітей, він прагнув урятувати якнайбільше захисників, щоб чиїсь діти не лишилися без батьків.

Пам'ятаємо тебе, білорусе з українським серцем.
Дякуємо за службу, друже.
Честь.