«Я впевнений, що були наради, оці худсовєти, де вони прослуховували платівки. Був хтось грамотний, хто перекладав. І казали: "Нє, Василій Полікарпіч, нашій молодьожі таку нільзя". А там про "я тебе люблю, ти мене любиш". "А якщо вони про це отут почують і подумають: «А Брєжнєв — дурак»?"»,** **— каже Олексій Ковжун.

Як формувалися «списки заборонених» і хто з музикантів туди потрапляв? Де зустрічалися меломани? Скільки коштували платівки? І чи змінилася з часом важливість музики?  

**Про все це — у **[розмові](https://hromadske.ua/muzyka/270846-tak-uze-ne-bude-oleksiy-kovzun-ta-vova-pakholiuk-pro-te-iak-distavaly-muzyku-v-1980-1990-kh)** Альберта Цукренка з медіаекспертом і меломаном Олексієм Ковжуном та музикантом і меломаном Вовою Пахолюком**