**Про життя та "Одіссею"**

**Давно вже хотів написати цей пост, після того як подивився ноланівську**** “Одіссею”.** До речі цю поему Гомера я ще розбирав у школі вздовж і впоперек. Але саме фільм повернув до сюжету й дав можливість подивитись на важливі речі під іншим кутом.

**Так от, Одіссея сьогодні чомусь прийнято подавати як еталонного лідера****:** хитромудрий, непохитний, будь-які перешкоди бере винахідливістю, а не силою _(одна ідея з Троянським конем чого варта)_. Це справді яскравий управлінський архетип. **Є лише одна проблема****.** З-під Трої він вийшов із дванадцятьма кораблями та командою у кілька сотень людей. А до рідної Ітаки дістався один і лише через десять років. Усі, хто йому довірився, загинули. Перемога за всяку ціну перетворилася на піррову.

**Одіссей часто ставить своє его вище загальної місії****.** Наприклад, він затягнув людей у ​​печеру циклопу з банальної цікавості. А коли їм дивом вдалося втекти, не втримався і вигукнув засліпленому гіганту своє ім'я - щоб той знав, хто його перехитрив. Ця хвилина самопіару вилилася в прокляття Посейдона та десятиліття поневірянь. **Особиста жага слави потопила спільне завдання****.**

**Показовою є і історія з Цирцеєю. **Чарівниця перетворила половину супутників Одіссея на свиней. Врятувати він їх врятував, але потім завис у неї в палаці і цілий рік кайфував. Нагадувати, що час і додому, довелося вже самій команді.

**Я намагаюся уникати моралізаторських висновків, проте тут не можу втриматись****. Як на мене, справжнє лідерство**** -** це не так про твій особистий подвиг, як про виконану місію та про благополуччя людей, яких ти ведеш за собою. **Й тут не розумію похвалу, ставлення до Одіссея, як до героя****. **Принаймні більшість моїх знайомих сприйняли його саме так.

Щоб дістатися до своєї власної Ітаки, недостатньо боротися з чудовиськами на шляху. Насамперед потрібно приборкати чудовиськ, які живуть усередині тебе. **Цікаво, чи поділяєте Ви таку думку****?**

[Ільченко І Власна справа](https://t.me/ilchenko_vlasnasprava)