Команда журналістів [The Economist](https://www.economist.com/briefing/2026/09/17/russia-has-entered-a-new-phase-of-total-war) кілька тижнів жили в Україні, де кореспонденти поговорили з цивільними, чиновниками та військовими, щоб самим побачити, як нова фаза війни з боку РФ тисне на країну фізично, психологічно, економічно й політично.

...

Після того як на початку місяця посланці Трампа — **Віткофф** і **Кушнер** — уперше відвідали Київ, джерела, обізнані з їхніми переговорами, кажуть, що найближчими тижнями може з'явитися пропозиція обмеженої технічної домовленості. Трамп сподівається похвалитися виборцям** угодою навколо Чорного моря, яка розблокує експорт російської нафти й зерна з обох країн.** А тристоронні переговори за участю США, Росії та України можуть відбутися в Абу-Дабі вже на початку жовтня.

Усе це було б доречно — і в України на руках є певні козирі. Але сподіватися на щось схоже на широкий мир чи припинення вогню було б фантазією. Путін не розглядатиме паузи в наступі раніше, ніж наступної весни.

Україна воюватиме далі й завдаватиме Росії величезних втрат. **На лінії фронту й у смузі 200 км за нею вона має перевагу.** Боротьба за територію не завмерла, але її перебіг явно не тішить Путіна: чистий приріст цього року — приблизно 100 квадратних кілометрів, тобто 0,017% території України.

Обидві сторони запускають дрони все глибше в тил, намагаючись перерізати постачання. Спустіться в добре прихований операційний центр бригади «NEMESIS» — і побачите тиху, ділову роботу. Пілоти й штурмани сидять поруч, як геймери: у футболках, із пультами в руках, вишукуючи цілі далеко за фронтом. На екрані з'являється автомобільний міст. Російська вантажівка вже горить там, а дрон умощується між деревами, чекаючи, доки проїде наступна.

У цих відкритих угіддях важко розпізнати військовий транспорт: росіяни використовують цивільні вантажівки.

_ Ми ніколи не б'ємо по кабінах, _— запевняє **Роберт «Мадяр» Бровді**, командувач Сил безпілотних систем

Натомість Україні бракує грошей. Прямого західного фінансування для армії замало, щоб покрити цьогорічні потреби. Росія нищить низку найбільших корпоративних платників податків. Зупинилися величезні металургійні комбінати в Кривому Розі та Запоріжжі; **виробництво сталі в серпні було на 60% нижчим, ніж рік тому**. Сильно постраждали супермаркети, електронна комерція й пошта: складські потужності в столиці скоротилися на 80%.

Росія також намагається задушити здатність України перевозити вантажі й людей.** Удари по залізниці лише цього року знищили понад 250 локомотивів.**

Найбільш руйнівним стало фактичне блокування Росією портів Одещини. Через це значна частина врожаю ризикує залишитися невивезеною: торік агроекспорт становив понад 10% українського ВВП. Із просілими внутрішніми цінами й сховищами, які до грудня заповняться, аграрні компанії вже сумніваються, чи сіяти наступного сезону взагалі.
**
В енергетиці в дечому Україна підготувалася до російського натиску краще, ніж будь-коли:** її енергетичну інфраструктуру укріпили за західної допомоги. Але досі вразливими є кілька великих міст, насамперед Київ, які залежать від великих ТЕЦ, які неможливо захистити повністю. Цього року побоюються, що проблеми будуть ще й з їжею, водою і особливо з каналізацією.

Утім не все так погано. Все більша частка зброї власного виробництва підтримує економіку. **Майже половина з двадцяти найбільших платників податків в Україні — оборонно-технологічні компанії.** Вони ще й децентралізовані, а отже, по них важче вдарити. З часом вони можуть стати новими експортними локомотивами.

Але воєнна економіка вже дає ознаки перегріву. Падіння експортних надходжень тиснутиме на гривню, а це може змусити Нацбанк або спалювати частину резервів (50 млрд доларів), щоб утримати курс, або підвищувати ставку.

12 вересня новий прем'єр-міністр **Сергій Корецький **оцінив, що лише перші тижні російського натиску позбавлять бюджет 70 мільярдів гривень (1,6 млрд доларів) податкових надходжень. А у серпні Зеленський здивував європейських партнерів, попросивши допомоги, щоб закрити діру в 27 мільярдів доларів у військовому бюджеті. Наступний рік не кращий – міністр фінансів** Сергій Марченко** каже, що у 2027 році Україні знадобиться на 32,6 мільярда доларів зовнішнього фінансування більше, ніж уже обіцяно.

Західні партнери допомагають. Цього й наступного року ЄС позичає Україні 90 мільярдів євро на покриття дефіциту бюджету й закупівлю зброї. Але частина коштів заблокована, бо український парламент ще не ухвалив реформ, яких вимагають донори. Натомість український високопосадовець вважає, що «моральний жар» важкої зими змусить усіх зібратися.

_ А який у нас вибір?_, — каже він. І додає, що зосередженість на виживанні вже не раз допомагала Україні перевершувати очікування.