**Метью Коул**, доволі авторитетний американський журналіст-розслідувач [раніше працював продюсером розслідувань в ABC News і NBC, писав для The Intercept про ЦРУ, спецоперації та «брудні» війни], який має свої джерела в розвідці, презентував свою нову книгу — «Princes and Thieves» («Принци і злодії»).

 У ній є цікавий уривок, який наводить [Vanity Fair](https://www.vanityfair.com/story/jared-kushner-hacked-phone-secret-negotiations) — американський журнал, відомий великими розслідуваннями — про зятя Трампа і спецпосланця **Джареда Кушнера.**

Йдеться, що під час першої каденції Трампа Кушнер отримав доступ щонайменше до 2 мільярдів доларів від правителів ОАЕ та Саудівської Аравії. Гроші проходили через Азербайджан, частина з них потрапила до Ізраїлю. **І про один із рахунків нібито дізналася нідерландська розвідка, зламавши телефон** **Кушнера**.

Тезово, як все було.

 В 2017 року нідерландська розвідка MIVD перевербувала хакера російського ГРУ і отримала доступ до сервера ГРУ де знайшла знімки екрана айфона Кушнера. На початку 2018 року нідерландці виявили вразливість у телефоні й бачили все, що Кушнер робив.

 Якщо це правда, виходить, що російська розвідка мала доступ до телефона Кушнера — одного з ключових наразі людей у Білому домі.

 **Мухаммед бін Заїд** (президент Об'єднаних Арабських Еміратів) і **Мухаммед бін Салман** (спадковий принц Саудівської Аравії.) спершу обговорювали з Кушнером фонд на понад 10 мільярдів доларів для зовнішньополітичних цілей Трампа, зокрема для будівництва стіни на кордоні з Мексикою. Зрештою вони переказали щонайменше 2 мільярди. Тоді Салман прагнув стати кронпринцом, Заїд хотів зруйнувати ядерну угоду з Іраном, а Кушнер домогтися «угоди століття» між Ізраїлем і палестинцями. Окремо сімейна компанія Кушнера тим часом мала повернути мільярдний кредит за хмарочос на П'ятому авеню.

 Рахунок, до якого отримали доступ нідерландці, було відкрито в найбільшому банку Еміратів, який очолює брат Мухаммеда бін Заїда — Тахнун. Формально він належав благодійному фонду, який був прикриттям для таємних закупівель зброї та фінансування воєн ОАЕ. Але Кушнер мав на цьому рахунку право підпису. Нідерландці бачили, як він заходив у рахунок, і бачили перекази польовому командиру, найманцю і колишньому кілеру.

 Усі гроші з рахунку йшли через азербайджанський банк, де обмінювали ріали чи дирхами на долари і переказували їх далі так, щоб аудитори не бачили справжнього відправника.

 Мухаммед бін Заїд нібито переказував гроші для особистої вигоди Кушнера. А за порадою Нетаньягу їх поклали в Центробанк Ізраїлю, на рахунок, схожий на урядовий. Повідомлення про транзакції Кушнер нібито передавав через посла Девіда Фрідмана, а гроші далі виводили через Кіпр.

  Кушнер нібито допоміг домовитися, що Ізраїль захищатиме Емірати в разі нападу Ірану, а ОАЕ таємно переказали гроші на цей «фонд на чорний день». Разом ці рахунки, за словами автора, становили паралельну таємну зовнішню політику, яку Кушнер вибудував з Ізраїлем, ОАЕ і Саудівською Аравією.