Наприкінці вересня прокурор Ленінського району Нижнього Тагілу виступив перед комісією міської думи з проханням припинити муніципальні виплати посередникам, які займаються вербуванням.

 У Нижньому Тагілі вербувальник отримує 400 тисяч рублів ($4500) за кожного контрактника, якого йому вдалося залучити.

Прокурор нарікав, що до цього долучаються злочинні угруповання, а в їхніх схемах беруть участь корумповані поліцейські та працівники військкоматів. Через величезні виплати вербувальникам, за його словами, злочинність у районі зростає «в геометричній прогресії».

Однак заступник мера Нижнього Тагілу заперечив прокуророві, відмахнувшись, що це допомагає виконувати план. За його словами, поки виплати законні, місто й надалі ними користуватиметься. Так у 2025 році вербувальники в Нижньому Тагілі привели до військкоматів 580 чоловіків і отримали за це 260 млн рублів. На 2026 рік бюджетні документи передбачають виплати ще за 330 контрактів.

**Janis Kluge**, заступник керівника відділу Східної Європи та Євразії німецького інституту міжнародних відносин та безпеки, [пише](https://janiskluge.substack.com/p/the-perils-of-privatized-coercion?r=2apo7h&utm_campaign=post-expanded-share&utm_medium=web), що приклад Нижнього Тагілу показує, що виплати посередникам можуть бути дієвим, але небезпечним інструментом вербування. Вербувальникам просто платять за підписаний контракт, а де знаходити чоловіків і як їх переконувати — вирішують вони самі. І це «переконування» може передбачати насильство — як показує недавній випадок у Свердловській області, коли двоє злочинців силою змушували чоловіків підписувати контракти, а потім забирали їхні виплати.

Але регіонам, пише Клюге, байдуже, як відбувається вербування, доки вони виконують план.

Водночас децентралізована (і певною мірою хаотична) кампанія вербування вже виходить з-під контролю. Ставка на безжальність і винахідливість російських чиновників нижчого рівня, дедалі відчайдушніші методи вербування в районах, неконтрольовані посередники та «приватизований примус» з боку злочинних угруповань створюють ризики, які Путіну можуть видатися більшими, ніж ризики загальної мобілізації, резюмує Janis Kluge.