Сміливий [репортаж](https://www.thetimes.com/world/russia-ukraine-war/article/donbas-ukraine-war-anthony-loyd-drones-g589ktr63) **The Times**, кореспонденти якого отримали дозвіл приєднатися до групи капітанки **Ірини Рибакової**, прессофіцерки  93-ї бригади, для «стрімкого прориву» трасою Н-20, яка з'єднує "пояс фортець" Донеччини зі Слов'янська до Костянтинівки.

...

На восьми кілометрах траси Н-20 між Краматорськом і Дружківкою щастить хоробрим і швидким. **Макс** був швидким. Він гнав машину на повному газу й на волосину випередив російський FPV, що переслідував його ззаду: той врізався в протидронову сітку й вибухнув.

 _FPV! _— крикнув Макс, петляючи між каркасами понад тридцяти менш щасливих машин, деякі з яких ще диміли. Він ударив по гальмах, висадив трьох військових на північній околиці Дружківки й помчав геть.

Коли бійці роззирнулися, обабіч річки Кривий Торець стояли рештки ще двох українських машин. На протилежному березі, за невеликим мостом, понівеченим обстрілами, лежало тіло загиблого українського воїна. Щойно вони ступили на міст, у полі зору вигулькнув російський дрон. З кущів вискочив боєць і почав гатити по ньому з автомата. Дрон закрутився й вибухнув.

 _Рухайтеся, _— попередив він. _— Це вже четвертий, якого я сьогодні збив_

Через дрони «зона ураження» настільки розширилася, що більша частина східного регіону стала недосяжною для журналістів. Проте доля цієї 50-кілометрової дуги території, відомої як «фортеця Донбас» має величезне значення і для Росії, і для України. Ця смуга є найпотужнішою українською лінією оборони на сході. Її втрата стала б ударом по здатності України захищатися надалі. І навпаки – без її захоплення Путін не зможе оголосити навіть символічну перемогу.

Костянтинівка після місяців жорстоких боїв уже здебільшого зайнята російськими військами, тож наступним великим полем битви на цьому напрямку стає Дружківка. Вона є воротами до Краматорська — найважливішого військового й логістичного вузла України на Донбасі.

Що далі на південь, до центру, то більше було дронів і менше людей. Наземні роботизовані комплекси котилися покинутими, засипаними уламками вулицями, везучи боєприпаси, воду, пайки й медикаменти для українських бійців. У небі роїлися дрони з обох сторін. Одні підтримували життя людей, інші його забирали. Що глибше патруль заходив у місто, то частіше доводилося ховатися від FPV, які легко впізнати за високим виттям.

Біля зруйнованої міської ради Дружківки, де тріпотів український прапор, боєць показав на більший дрон, що завис у небі. Схоже, він щойно випустив «пташеня» — менший FPV, який кружляв поруч.

 _Дрон-матка,_ — сказав **Міша**, ветеран 93-ї бригади. Він пояснив, що росіяни регулярно застосовують великі апарати, щоб доставляти менші FPV ближче до цілей.

Хоча найближчі стаціонарні російські позиції все ще за одинадцять кілометрів на південь від Дружківки, малі групи росіян раз у раз намагаються пройти сірою зоною й дістатися міста. Іноді їм це вдається. **Цього тижня в одному з будинків Дружківки знайшли мертвими трьох українських операторів дронів** — найімовірніше, їх убили саме такі групи.

_ Інфільтрація — найбільша проблема для моїх хлопців,_ — каже підполковник **Дерев'янко**, командир батальйону 93-ї бригади, чиї бійці обороняють південно-західний фланг Дружківки.


> 💬 Вони роблять це постійно. На одній із наших позицій мої хлопці щодня протягом тижня вбивали або брали в полон по двоє таких. Вони просто лізли й лізли — тим самим маршрутом


Ситуацію ускладнює й те, що, за даними розвідки, у район Дружківки та Краматорська перекинули ще 25 екіпажів російського дронового центру «Рубікон». Росіяни також застосовують дрони з акустичними датчиками: апарат чекає в укритті, доки звук машини, що наближається, не активує його.

 _Дальність і глибина ураження російських дронів тепер значно більші,_ — визнає Дерев'янко. _— Боєприпасів вони теж не шкодують: готові гатити КАБами й оптоволоконними дронами по позиції, де сидять двоє бійців_

Із 54 тисяч довоєнного населення в місті, за оцінками, лишилося близько 3300 людей — здебільшого вони живуть у підвалах. Спеціалізовані евакуаційні групи вже не можуть дістатися багатьох районів Дружківки, тож влада радить тим, хто залишився, виходити пішки.

У цій спустошеній міській пустелі справжня кількість загиблих цивільних невідома. Коли патруль проходив розбомбленими кварталами, від деяких руїн тхнуло розкладеною плоттю. Серед уламків траплялися й неглибокі могили.

Дехто з мертвих так і не потрапив у могилу. На п'ятому поверсі одного покинутого будинку лежало тіло чоловіка, що розкладалося, — наполовину на підлозі, наполовину на ліжку. Одну руку хтось об'їв, а по підлозі тяглися сліди котячих лап.

 _Слухайте, вам треба дійти до пункту евакуації й виїжджати звідси, тут небезпечно, _— порадив боєць жінці, яка брела повз руїни.

 _Небезпечно, так,_ — відповіла вона. _— Але гірше вже точно не буде_

 _Буде набагато гірше, _— сказав боєць. _— Вам треба виїжджати_

Бійці перейшли міст і сховалися в заростях. Уже з'явився Макс на своїй машині — з іще одним бійцем на передньому сидінні, який прикривав його вогнем.

Російські FPV помітили його першим. Один дрон пішов на машину, але під чергами з автоматів Міші та бійців поруч зник: чи то збитий, чи то виведений з ладу. Одразу за ним пішов другий. Цього разу дрон на ключовій ділянці пікірування просів і вибухнув поруч із машиною Макса, посікши осколками один бік і вибивши шибки.

Під сонцем вони мчали повз обвуглені рештки тих, хто був повільнішим або кому пощастило менше. Коли Макс дістався відносної безпеки Краматорська, він усміхався.

Це була усмішка бійця, який двічі за один день переграв дрони.