**«Українська правда»** дає аналітичний [репортаж](https://www.pravda.com.ua/articles/2026/10/29/8060175/) про припинення вогню на Херсонщині навколо окупованих Олешок. З одного боку, це гуманітарна історія про людей у заблокованому місті [це читайте в [оригіналі](https://www.pravda.com.ua/articles/2026/10/29/8060175/)]. З іншого — інсайдерська розповідь про те, як це перемир'я домовлялися організувати [а тут пропишу]

 Почалося все з того, коли у вересні Всеукраїнська рада церков звернулася до Папи Римського Лева XIV і світових релігійних організацій з тим, що до Олешок з травня не надходить продовольство. 16 жовтня Папа телефонував Путіну, а за три дні — Зеленському. Але переломним моментом стало 23 жовтня, коли Білий дім несподівано заявив, що домовленості допомогла досягти **Меланія Трамп**.

 З українського боку операцію офіційно координував офіс омбудсмена **Дмитра Лубінця**, а неофіційно комунікацію з Білим домом і росіянами вів **Давид Арахамія**. За словами джерела УП, **саме Арахамія вмовив Меланію Трамп виступити з публічною заявою**, бо на той момент росіяни почали відступати від переговорів. Тому публічне оголошення від першої леді США мало відрізати їм шлях відступу.

 У підсумку перемир'я почалося на два дні раніше, ніж планувалося, і охопило ширшу територію, ніж самі Олешки.

 Співрозмовники з оточення Зеленського пояснюють, що Олешки — це тест на те, чи здатні військові вертикалі обох країн виконувати політичне рішення про припинення вогню. І відверто визнають, що проблеми бувають не лише з росіянами, а й з українськими військовими.

 В статті наводиться парадоксальна теза, що російська армія з її жорсткою вертикаллю в цьому сенсі керованіша, ніж децентралізоване українське військо. Тому одна з цілей перемир'я — «привчити» обидва генштаби, що рішення про зупинку вогню має виконуватися. А в разі успіху повторити досвід на іншій ділянці фронту, **щоб у момент великої угоди її можна було одразу реалізувати.**