**За **[даними](https://kyivindependent.com/more-than-57-000-women-serve-as-military-personnel-in-ukraines-armed-forces-general-staff-says/)** Генштабу, у Збройних силах України вже служать понад 76 тисяч жінок.** Із них 57 тисяч — військовослужбовиці, а решта працюють на цивільних посадах.

 Військова служба для жінок в Україні добровільна. Проте з жовтня 2023 року жінки віком від 18 до 60 років із медичною чи фармацевтичною освітою зобов'язані ставати на військовий облік. Тож якщо вони відповідають вимогам, їх можуть призвати на службу.

З березня 2026 року кількість жінок у війську зросла приблизно на тисячу. А станом на вересень **понад 20 тисяч військовослужбовиць обіймають бойові посади.**

 Коли ми говоримо про "бойові посади", не варто зводити роль жінок у війні лише до перебування в окопах. Це операторки дронів, розвідниці, медикині, зв'язківиці, артилеристки, військові психологині, фахівчині з радіоелектронної боротьби тощо.

Станом на 2026 рік в Україні чотири жінки мають генеральське звання.

Зокрема це **Тетяна Остащенко**, яка 2021–2023 роках командувала Медичними силами. Вона стала першою жінкою, яка отримала звання бригадного генерала ще до початку повномасштабного вторгнення.

Ще дві жінки-генералки — **Юлія Лапутіна** та **Людмила Шугалей** — отримали звання генерал-майора під час служби в Службі безпеки України у 2018 і 2020 роках відповідно. А **Тетяна Подашевська** у 2004 році отримала звання генерала міліції за службу в Міністерстві внутрішніх справ.

Від початку повномасштабного вторгнення кількість жінок у війську зросла майже вдвічі. Проте жінки служать у ЗСУ ще з початку російської війни проти України у 2014 році. На практиці вони могли виконувати бойові завдання, але через законодавчі обмеження офіційно числилися на тилових посадах. **Ці обмеження скасували лише у 2018 році.**