Максим Майоров, історик та експерт Центру дослідження безпекового середовища "Прометей" [сьогодні нагадав](https://www.facebook.com/share/p/19BFptSffg/?mibextid=wwXIfr), що цього року 31 серпня виповнилось 
30 років Хасавюртівським угодам:


> 31 серпня 1996 року в дагестанському місті Хасавюрт за посередництва ОБСЄ голови чеченської і російської делегацій підписали два документи: Декларацію і Спільну заяву про принципи визначення основ взаємовідносин.
> 
> Того дня Аслан Масхадов і Олександр Лебедь поклали край першій російсько-чеченській війні.
> 
> Як і перемога моджахедів у Грозному напередодні, згода Москви на завершення війни стала великою несподіванкою. Для суспільств вона принесла полегшення, для яструбів – розчарування. Для Росії це була в першу чергу не воєнна, а моральна поразка. Безславний провал хижої імперії. Чеченцями світ захоплювався як фінами під час Зимової війни.
>  
> Ічерійське керівництво дуже цінувало мирні домовленості з РФ. Масхадов регулярно відзначав річниці Хасавюртівських угод (на які запрошував, зокрема, російського колегу – Лебедя). А 12 травня – дату наступного Договору про мир і принципи взаємовідносин (1997) – оголосив національним святом “на честь завершення 400-річного протистояння з Росією”.
> 
> Зараз росіяни намагаються представити міжвоєнну Ічкерію, як охоплену хаосом failed state, але вони забувають додати, що самі доклали до цього руку.
> 
> Чеченці дивом змогли перемогти у війні, але здобути після цього мир і стабільність вже просто не мали сил.
> 
> За двадцять місяців війни крихітна республіка перетворилася на купу руїн. Замість обіцяної допомоги від Москви, Ічкерія отримала в підсумку політичну й економічну ізоляцію від зовнішнього світу.
> 
> Легальної роботи для населення в республіці бракувало, але були в надлишку зброя та бойовий досвід партизанського ополчення. Державні інститути через брак ресурсів не змогли нормально запрацювати, суспільним регулятором натомість лишалися звичаєве право та вожді воєнної демократії.
> 
> Міжнародне визнання, інвестиції та зовнішнє сприяння у розбудові дієвих інститутів могли реально зміцнити ічкерійську державність та врятувати її від сумнозвісних ексцесів міжвоєння. Але Москва зробила все, щоб позбавити республіку підтримки, залишити її у “сірій зоні” та в розрусі.
> 
> До прикладу, торгівля заручниками в Чеченії виросла з практики обмінів. З кремлівської точки зору, військовополонених у цій війні не існувало. Чеченські бранці вважалися “арештованими злочинцями”, а російські – “заручниками” в руках незаконних збройних формувань.
> 
> “Федерали” так само захоплювали цивільних, виставляли “такси” за повернення трупів і загалом надали цій сфері виразного кримінального характеру. Чеченських командирів і цивільних заохочували “торгувати душами” і включатися в цей “бізнес” навіть за межами Кавказу. Після війни фігури типу Бориса Березовського заробляли собі політичний капітал на звільненні заручників, а фактично діяли в змові з бандитами, спонсоруючи їх щедрими сумами викупу.
> 
> Чеченська держава щиро намагалася боротися з криміналом, але була для цього занадто слабка, ще й мусила протистояти корупційній заразі, яку з ентузіазмом прищеплювали росіяни.
> 
> З боку Кремля не бракувало також втручання у політичні справи чеченців, поширення розкладової пропаганди та вмілої гри на внутрішніх суперечностях ічкерійських лідерів. Москва перехопила ініціативу в репрезентації ЧРІ для зовнішнього світу. З одного боку, демонізувала її, з іншого – наполягала, що Чеченія – внутрішня справа РФ.
> 
> Політично, дипломатично і морально Ічкерія виявилася роззброєною ще в переддень нового вторгнення росіян восени 1999 року. Імперія взяла тихий реванш за “ганьбу” Хасавюртівських угод. Подальша розправа була вже справою техніки.
> 
> Ця історія про те, що мир з Москвою може бути небезпечнішим, ніж відкрита війна. Якщо це мир, після якого Росія плекає реваншизм і нарощує спроможності. Якщо зовнішній світ зітхнув з полегшенням і припинив “обтяжливу” підтримку жертви агресії. Якщо загартоване війною суспільство щиро увірувало у “завершення 400-річного протистояння” і необачно втратило пильність"