OSINT-аналітик InformNapalm Антон Павлушко [прокоментував](https://www.facebook.com/anton.pavlushko/posts/pfbid02GLAZRfdVSbXUZS6uLk1GCPbpvSyVqb3rrigKfVFrBm4UtvYUUuYhkRFwKxp2kqYHl) резонансне затримання у Відні журналістів _«Української правди»_ Михайла Ткача та Ярослава Бондаренка, яких австрійські правоохоронці спочатку запідозрили у шпигунстві, але згодом звільнили.

У своєму дописі під назвою  **Австрійський пацієнт**   Павлушко звертає увагу на ширший контекст. Австрія десятиліттями залишалася комфортним місцем для пострадянських фінансових і політичних еліт, а у низці гучних німецьких розслідувань неодмінно спливав австрійський слід. Водночас історія країни знає чимало скандалів, пов'язаних із діяльністю російських спецслужб.

**Один із найпоказовіших прикладів — Ян Марсалек**, колишній топменеджер німецької Wirecard. Після фінансового скандалу він утік до Білорусі, а згодом опинився в Росії. Його зв'язки з російською розвідкою стали предметом масштабних міжнародних розслідувань, у яких також фігурували колишні співробітники австрійських спецслужб.

До речі, ще у серпні 2020 року наша волонтерська редакція _INFORMNAPALM LIETUVA_  [публікувала матеріал про Марсалека,](https://informnapalm.org/ua/yan-marsalek/) його контакти з російським ГРУ, поїздки до РФ та втечу через Білорусь.

Павлушко також нагадує про Дмитра Фірташа, який роками перебуває у Відні, та представників оточення колишнього українського прем'єра Миколи Азарова.

На цьому тлі особливо контрастно виглядає жорстка операція австрійських правоохоронців проти українських журналістів, підозри щодо яких зрештою не підтвердилися.

І тут виникає цікаве питання: **наскільки послідовною є австрійська контррозвідувальна практика щодо діяльності різних іноземних спецслужб на своїй території?**

Адже нейтралітет держави — це одне, а здатність протидіяти іноземному розвідувальному впливу — зовсім інше.

[@informnapalm](https://t.me/informnapalm)