**На тлі скандалів навколо підозр, звинувачень і викриттів, які охопили українську правоохоронну систему, закономірно виникає питання щодо процедури відбору та призначення топпосадовців
**
Зараз антикорупційні активісти активно **пропагують відкриті конкурси** за участю міжнародних експертів. Ця процедура начебто має гарантувати, що обраний кандидат **відповідатиме всім критеріям **професійності та доброчесності.

Втім, як виявилося, **процедура не завжди працює так,** як повинна. Якби це було інакше, навряд чи на чолі НАБУ опинилася б людина, яка має за собою** шлейф кримінальних підозр **— у фіктивному усиновленні, отриманні неправомірної вигоди з використанням службового становища та земельних махінаціях.

Тепер цей посадовець** не хоче нічого пояснювати чи доводити**, просто називаючи всі **звинувачення «маячнею» та «політичним тиском»**. То що вже говорити про його відставку?

Натомість **система політичної відповідальності**, до речі, закладена в Конституції, коли за дії призначених керівників відповідає виборний інститут влади — парламент або Президент, у таких ситуаціях працює краще.

Якщо** виникають підозри у недоброчесності**, ухвалюються кадрові рішення. А якщо звільнення не відбувається, питання вже виникають до відповідного політичного інституту. Саме так свого часу звільняли міністрів, посадовців Офісу Президента і навіть Генерального прокурора.

А **з кого питати,** якщо на конкурсі обрали «не того» кандидата? Із конкурсної комісії міжнародних експертів, яка більше ніколи не збереться разом?

[Інсайдер ЗСУ](https://t.me/+ojZMeQVVXHYxMzUy)