Знову дивився у перукарні телевізор. Цього разу - «Україна має талант». 

Апокаліптичне шапіто. Лавкрафтіанський жах. 

І це не стосується учасників - при всій неочевидності їхніх талантів. Але контекст - судді зі своєю сурогатною добротою та щирістю, поліуретановий ведучий із посмішкою джагало, «останкінскій» несмак сцени - не залишає простору для толерантності. 

Якби Босх творив сьогодні, він би цим надихався.