**Без права на укриття: чому люди в українських СІЗО залишаються беззахисними під час обстрілів**

 «Коли лунає повітряна тривога, кожен із нас має хоча б можливість спробувати врятуватися: спуститися в укриття, перейти в безпечніше місце, залишити небезпечну будівлю. Але є люди, для яких навіть цей вибір недоступний. Вони чують сирени, знають про загрозу ракетних ударів, проте не можуть відчинити двері й вийти з приміщення. Це люди, які перебувають під вартою у слідчих ізоляторах.

Держава, яка обмежила їхню свободу, бере на себе відповідальність за їхнє життя та безпеку. Однак чи здатна вона виконати цей обов’язок в умовах війни, коли навіть у слідчих ізоляторах немає належних укриттів?

Із цією проблемою ми зіткнулися, захищаючи інтереси клієнта, який перебуває в СІЗО. Розглянувши скаргу сторони захисту в порядку статті 206 КПК України, слідчий суддя частково її задовольнив та зобов’язав посадових осіб установи забезпечити переміщення підозрюваного до придатного укриття під час повітряних тривог. Про вжиті заходи адміністрація повинна повідомити суд і захисника.

Проте ще до судового розгляду ми отримали відповідь на адвокатський запит, яка засвідчила: під час повітряних тривог ув’язнені залишаються в камерах, а доступні об’єкти для їхнього укриття відсутні.

Отже, ухвала слідчого судді порушує питання, яке виходить далеко за межі однієї справи: як держава має виконати судове рішення про захист людини, якщо не створила необхідних для цього умов», — [запитує у статті](https://pravo.ua/bez-prava-na-ukryttia-chomu-liudy-v-ukrainskykh-sizo-zalyshaiutsia-bezzakhysnymy-pid-chas-obstriliv/) **Родіон Достатній, адвокат, радник кримінальної практики та WCC LESHCHENKO & PARTNERS.**