А ви знаєте, який літературний персонаж є одним із найбільш екранізованих у світі?

**Шерлок Холмс.**

Але сьогодні мова піде не про нього, а про людину, яка подарувала нам цього геніального детектива — **Артура Конана Дойла**.

І, повірте, життя самого Дойла було не менш захопливим, ніж будь-яка справа на Бейкер-стріт.

До того як стати письменником, Дойл був лікарем.

Він навчався медицині в Единбурзькому університеті, де його викладачем був доктор Джозеф Белл. Белл мав дивовижну здатність робити висновки про людину лише за кількома деталями: помічав одяг, манеру поведінки, найдрібніші ознаки — і за ними визначав професію, походження чи стан здоров’я пацієнта.

Саме він став одним із головних прототипів Шерлока Холмса.

Згодом Дойл працював судновим лікарем, побував в Арктиці та біля берегів Африки. Чимало пригод, які пізніше з’являться у його книгах, він черпав із власного життя.

Пізніше Дойл відкрив власну медичну практику. Пацієнтів було небагато, і поки він чекав на хворих, почав писати.

Так у 1887 році з’явилася перша історія про Шерлока Холмса — **«Етюд у багряних тонах»**.

І хоча одним із головних прототипів Холмса був Джозеф Белл, багато рис свого героя Дойл взяв і з власного життя. Наприклад, Холмс, як і його автор, був завзятим прихильником боксу.

А ще Дойл сам брав участь у розслідуваннях реальних справ. Він допомагав людям, яких, на його думку, засудили несправедливо, вивчав матеріали справ і домагався перегляду вироків.

Тож Шерлок Холмс був для Дойла не просто вигаданим персонажем — у чомусь він був продовженням самого автора.

Спочатку Дойл навіть не здогадувався, наскільки популярним стане його герой. Настільки, що згодом письменник сам почав від нього втомлюватися.

У 1893 році Дойл вирішив убити Холмса. Він написав **«Останню справу Холмса»**, де детектив загинув у сутичці з професором Моріарті.

Читачі були обурені. А Дойл нарешті отримав можливість писати про те, що йому самому було цікаво.

Але позбутися Холмса назавжди не вдалося — згодом Дойлу довелося повернути детектива, якого вже встигли полюбити мільйони читачів.

**Але найцікавіше в біографії Дойла, на мій погляд, почалося саме після цього.**

Під час Першої світової війни Дойл працював журналістом і військовим кореспондентом, відвідував фронт і писав про перебіг війни. Побачене та смерть близьких людей сильно на нього вплинули. Дойл почав вірити в життя після смерті й згодом став одним із найвідоміших прихильників спіритизму — писав книги, читав лекції та подорожував світом, розповідаючи про можливість спілкування з померлими.

Однією з найдивніших історій стала історія **«фей із Коттінглі»**. У 1917 році дві дівчинки зробили фотографії, на яких нібито були справжні феї. Дойл повірив у справжність фотографій і навіть написав про них книгу **«Прихід фей»**.

Через багато років дівчата зізналися, що використали вирізані з паперу фігурки. Але Дойл до кінця життя залишався переконаним у справжності фотографій.

Не менш цікавою була історія дружби Дойла з Гаррі Гудіні — знаменитим ілюзіоністом, який намагався довести, що багато «надприродних» явищ можна пояснити звичайними трюками.

Але парадокс полягав у тому, що Дойл був переконаний: **сам Гудіні мав надприродні здібності.**

Згодом їхні розбіжності у поглядах на спіритизм стали настільки серйозними, що дружба закінчилася.

І, мабуть, саме в цьому найбільший парадокс Артура Конана Дойла.

**Він створив Шерлока Холмса — героя, який покладався на логіку, факти та метод дедукції, — а сам настільки сильно повірив у надприродне, що навіть докази не змогли похитнути його віру.

**** [Книги українською](http://t.me/knizhkyua) **| **[Наш чат](https://t.me/+D0SluTA_zjhlMmUy)