**Є символи, значення яких ми по-справжньому розуміємо лише з часом.**

 За три з половиною десятиліття **синьо-жовтий прапор** став для багатьох із нас звичною частиною державних свят, офіційних церемоній, університетських подій.

Але **останні 12 років ми дивимося на нього інакше.**

  Ми впізнаємо його на шевронах українських військових і шукаємо на фотографіях зі звільнених міст і сіл. Радіємо, коли він з’являється над українськими будівлями там, де ще вчора був окупант. Бачимо його в руках наших студентів і науковців у різних країнах світу – і без зайвих слів розуміємо: **це наші.**

  **Щодня синьо-жовтий майорить і над Шевченковим університетом.**
За цим прапором – **велика університетська спільнота.** Ті, хто сьогодні навчається і навчає, досліджує і працює, волонтерить і допомагає країні. І ті наші студенти, випускники, викладачі та працівники, які залишили університетські аудиторії, вдягли військовий стрій і стали на захист України.

 Є серед них і ті, кого ми вже не зустрінемо в Університеті. **Пам’ять про них назавжди залишиться частиною історії КНУ – так само, як їхня боротьба стала частиною історії України.**

Схиляємо голови, згадуючи тих, хто віддав життя за те, щоб **український прапор залишався прапором вільної держави.**

 Мабуть, тому сьогодні **Державний Прапор для нас – уже не просто два кольори.**
**Це знак того, що Україна є.**
Що вона має **своє ім’я, свою історію, свою культуру, свою науку й освіту.**
І є люди, готові усе це берегти.

  **Нехай синьо-жовтий завжди майорить над Україною.**

І над нашим Університетом – **у вільному Києві, у вільній державі.**

 **З Днем Державного Прапора України!**