**Анна Римаренко «**[Я живу у цьому тілі. Як прийняти своє тіло і почати з ним жити](https://cimio.com.ua/ya-zhyvu-u-tsomu-tili.-yak-pryiniaty-svoie-tilo-i-pochaty-z-nym-zhyty/?)**»**, видавництво СІМІО

Книга мені очікувано сподобалась, бо Анну Римаренко я давно читаю у Facebook і вона мені імпонує як бодіпозитивна блогерка.

До речі, у книзі **гарно розкривається тема боді-позитиву **— і чому це зовсім не те, що ми зазвичай уявляємо, коли чуємо це слово 

**Для мене це передусім книга-підтримка**, яка допомагає вийти з нескінченної боротьби з власною зовнішністю — чи то через вагу, чи через якісь інші «недоліки» — і нарешті почати жити у гармонії зі своїм тілом.


> "Ви відкладаєте життя до моменту, коли станете «кращою версією себе»? «Я живу у цьому тілі» – чесна й підтримувальна книга психологині Анни Римаренко про прийняття себе, повагу до свого тіла та життя без постійної самокритики. На основі професійного й особистого досвіду авторка допомагає зробити важливий крок: перестати виправляти себе і почати жити вже зараз. Для жінок, які хочуть бути на своєму боці."


**Тут багато про те, як прийняти себе, побудувати внутрішні опори, зрозуміти, звідки взялася самокритика і як подолати власні страхи.** Є класні техніки, які допомагають позбутися внутрішнього критика, а ще різні психологічні та коучингові вправи, з якими можна попрацювати над собою.


> "Ти набагато більше, ніж твоє тіло і твоя зовнішність. Ти – цілий світ. Не стискай його до одного розміру."


> "Твоє тіло – не ворог і не проект, це партнер. І що раніше ви перестанете воювати, то більше сил залишиться на справжнє життя."


> "Ідеали зовнішності – це відночас і морква, і батіг для нашого внутрішнього віслючка. З одного боку залякати, з іншого – змусити прагнути неможливого. Це створює фон постійної напруги та тривоги і робить нас дуже вразливими до маніпуляцій."


> "Для людини, яка не любить (ані себе, ані інших, ані життя), ти завжди будеш сповнена недоліків. І що яскравіше ти проявлятимешся, тим більше дратуватимеш."


Мені особливо імпонує, що **авторка не просто висловлює власні думки, а спирається на дослідження** (і в кінці книги є їх перелік) 

Дуже важливим видався розділ про те, **як говорити з дітьми про тіло**. У мене підростає донька, яка скоро буде підліткою, і мене дуже бентежить, що вона може підхопити всі ці інстаграмні уявлення про те, якою «треба» бути. 


> "Більшість слів, які ми говоримо сьогодні, ми почули від когось у дитинстві."


> "Сім'я – це перше місце, де ми дізнаємось, чи можна нам займати простір. "


Є тут і про зміни тіла — після пологів, через стрес, під час менопаузи тощо. Мені здається,** такі речі важливо знати кожній жінці.**

Тож раджу, якщо у вас є питання до того, як **щасливо жити у власному тілі**, якщо ви розумієте, що не до кінця приймаєте себе і це заважає вам вільно проявлятися.


> "Твоє тіло – не ворог і не проект, це партнер. І що раніше ви перестанете воювати, то більше сил залишиться на справжнє життя."


[Книготерапія](https://t.me/knygoterapiia)** **[Підписатись](https://t.me/knygoterapiia)