Дарія Тепла «[Тінь малої ведмедиці](https://laboratory.ua/products/tin-maloi-vedmedytsi-stepovyj-roman)», видавництво Лабораторія 

Перше, що хочеться сказати: **важко повірити, що це дебютний роман**. Настільки круто він написаний — з точки зору сюжету, мови, метафор. Тут є магічний реалізм, але його небагато, і він не заважає головному — зануренню в історичний контекст.


> "Дитинство Веремія Сорайло минає серед потрясінь ХХ століття: Великого терору, арешту батька, німецької окупації й голоду. Його найближчими людьми стають мати Мотря і друг Караташ. Та одна ніч, коли Веремій відмовляється сховати матір у своїй тіні, змінює все. Минають десятиліття втрат і боротьби, виростають нові покоління. В час великої сучасної війни на Сорайлів чатуватимуть нові випробування. Чи вдасться їм віднайти дорогу одне до одного та виправити помилки минулого? І чи здатна родинна тінь урятувати тих, хто заблукав у темряві?"


Ми спостерігаємо за кількома поколіннями однієї родини й разом із ними проходимо через **величезний пласт української історії.** Тут і радянський терор, і Голодомор, і німецька окупація, і вже наша сучасна війна. Подій багато, вони часто трагічні, але водночас через історію родини дізнаєшся чимало цікавого 

**А ще авторка — психотерапевтка, **і це відчувається в тому, як прописані персонажі. Вони живі, об'ємні, зі своїми травмами, характерами, страхами й суперечностями. За ними цікаво спостерігати, їм співчуваєш і за них переживаєш.

При цьому роман **динамічний, емоційний і дуже красиво написаний**. Читання не з легких, але відірватися від книги мені було складно.


>  "Тут нам пропонували стати чоловіками зі зброєю, але ми хотіли бути тими, ким ми вміли й любили бути — чоловіками із землею. Щойно ми притискали до щок и кольбу гвинтівки, наші пучки втрачали чутливість, а туга починала повільно обростати навколо суглобів, зап’ясть та очей."


> "Вона була легка, мов лугове сіно з отави. Я не звик мати справу з жінками, чиї тіла були настільки ж легкими, наскільки важкими були їхні характери."


> "— То це твоя п’ята весна під окупацією? Чотири весни в ту війну і ось знову? — питає Уля.
> — До 1991 року всі мої весни були під окупацією, — відповідаю я."


> "Дивно, але коли спалахують війни, люди починають заново рахувати час."


Якщо ви шукаєте, кого почитати з молодих українських авторів і хочете не просто легку історію, а щось серйозне, історичне й психологічне — **дуже раджу «Тінь малої ведмедиці»**.

Для мене це точно один із тих дебютів, після яких хочеться стежити за авторкою. 

[Ось тут](https://laboratory.ua/blog/uryvok-iz-knyzhky-tin-maloi-vedmedytsi) уривок, а замовити можна [на сайті Лабораторії](https://laboratory.ua/products/tin-maloi-vedmedytsi-stepovyj-roman).

[Книготерапія](https://t.me/knygoterapiia)** **[Підписатись](https://t.me/knygoterapiia)