Роджер Желязни [«Ніч у самотньому жовтні»](https://tracking.kim-aff.net/click?pid=1483&offer_id=82&redirect=https://book-ye.com.ua/khudozhnya-literatura/fentezi/temne-fentezi/nich-u-samotnomu-zhovtni/), видавництво Богдан 

**Книжка мені не зайшла. І трохи шкода, бо задум цікавий, атмосфера чудова, але це просто не мій жанр.**

Тут маємо темне фентезі з елементами містики, готики та детективу. 


> "Роман «Ніч у самотньому жовтні» Р. Желязни неможливо просто читати: ним потрібно дихати. Кожна його сторінка пахне осінніми дощами й опалим листям, древньою магією і… не менш древніми страхами. Зрештою, це не звичайний роман, а радше жовтневий щоденник сторожового пса на ймення Нюх, який спільно зі своїм хазяїном Джеком (тим самим Різником), а також з іншими друзями й недругами та їхніми сумнозвісними господарями бере участь у Великій Грі, що відбувається місячної ночі на Геловін. І не дай боже в цій Грі програти, бо долі переможених не позаздриш."

**
Спочатку мені взагалі було складно зрозуміти, що відбувається, хто є хто і як усе це пов’язано між собою.** Через це читалося важко. 

Нагуглила, що тут зібрана ціла галерея готичних персонажів і літературних відсилок: від Джека Різника до героїв творів Лавкрафта та Шерлока Холмса. Але, чесно кажучи, **самостійно я багато чого не вловила.**


> «Від Дайлет-Ліна одинадцять днів морем до Багарни, найважливішого порту на острові Оріаб, де вхід до гавані пильнують великі маяки Тоні Тал, а причали порфірові…»


> «Ми — доглядачі кількох проклять, і наша робота дуже важлива. Я маю наглядати за Тим, що в колі, Тим, що в шафі, і Тим, що в морській скрині, не кажучи вже про Тих, що в дзеркалі».


Сюжет розвивається дуже повільно, і лише ближче до фіналу з’являється більше динаміки та якогось повноцінного екшену. До того моменту мені було непросто втримувати увагу.

**Але є те, що мені сподобалося, — атмосфера! **Дуже осіння, геловінська, трохи моторошна: опале листя, дощі, тумани, темрява. А ще оповідач — пес, та його подруга — кішка. 


> «Можливо, більшего ніхто і не має в житті, якою б розкішною вона не була... Цілком можливо, що друзі — це все, чим ми володіємо».


> «Я — сторожовий пес. Звуть мене Нюх. Я саме живу зі своїм господарем Джеком під Лондоном. Мені дуже до вподоби нічний Сого з його запашними туманами й темними вулицями».


> «Бо Великим деякі речі видаються замалими, а кіт може знати дещо, чого не відають Древні Боги».


І сама структура книги цікава: кожен розділ — це окремий день жовтня, від першого до тридцять першого.** Тому можна читати книгу як своєрідний книжковий адвент: по одному розділу щодня протягом жовтня і завершити саме на Геловін** 

А ви читали Желязни? Як вам ця історія?

[Книготерапія](https://t.me/knygoterapiia)** **[Підписатись](https://t.me/knygoterapiia)