**Со Міе «**[На добраніч, мамо](https://anetta-publishers.com/books/295)»**, **видавництво Анетти Антоненко 

Цю книгу я дочитувала вже в подорожі, в авто, бо просто не змогла залишити її недочитаною вдома. 

Думаю, це вже багато говорить про те, наскільки вона зачепила 

Читається швидко, дуже хочеться дізнатися, що ж там насправді сталося. Але все одно я **маю до книги деякі питання.**

Мабуть, я вже трохи розбалувана корейськими трилерами. Від них чекаєш чогось незвичного, дивного, такого, що справді вибиває з колії. І «На добраніч, мамо» мене все ж не вразила так сильно, як, наприклад, трилери Чон Юджон 

А ще тут було кілька моментів, де мене, чесно кажучи, бомбило. В мене постійно виникали питання до поведінки головної героїні, яка, між іншим, психологиня. Я регулярно ловила себе на думці: **а наскільки вона взагалі кваліфікована?** 

Іноді не вистачало й логіки або пояснень. Наприклад, один із персонажів, який щойно втік з тюрми, дуже швидко дізнається адресу героїні, і нам просто повідомляють, що «зробити це було нескладно». Ну… можливо. Але мені як читачці хотілося б хоча б трохи зрозуміти — **як саме?**

Ось таких моментів, де авторка ніби полінувалася додати пояснення й достовірності, було кілька. Не всьому в цій книзі віриш 

Але щоб захопитись і відволіктись піде. 

**А ви читали «На добраніч, мамо»? Як вам?**