**Сьогодні день народження Івана Котляревського — людини, з якої почалася нова українська література** 

9 вересня 1769 року в Полтаві народився автор, якого ми всі пам'ятаємо насамперед завдяки «Енеїді». Але Котляревський — це значно більше, ніж той самий кумедний  письменник зі шкільної програми.

Ось кілька цікавих фактів про нього:

Писати вірші Котляревський почав ще під час навчання, за що товариші дали йому прізвисько «римач». 
**
 «Енеїда» стала справжньою революцією. Котляревський узяв сюжет античної поеми Вергілія, але перетворив троянців на українських козаків. І головне — написав твір живою українською мовою. Саме тому Котляревського називають **основоположником сучасної української літератури**.

 Над своєю культовою поемою «Енеїда» автор працював **три десятиліття. **

 Перші три частини «Енеїди» були видані у 1798 році в Санкт-Петербурзі** без відома та згоди** самого Котляревського. Видавцем виступив багатий конотопський поміщик Максим Парпура.

 Котляревський навчався в духовній семінарії, але священником так і не став. Працював учителем, служив у війську, займався громадськими справами.

 Він був ще й одним із творців українського театру. Його **«Наталка Полтавка»** та **«Москаль-чарівник»** стали знаковими творами для української сцени.

Очолюючи Полтавський театр, Котляревський заприятелював із видатним актором Михайлом Щепкіним. Письменник став одним із головних ініціаторів збору коштів для викупу Щепкіна з кріпосної залежності. 

Письменник **ніколи не був одружений.** У молодості він палко закохався у дівчину-кріпачку, яка працювала покоївкою в поміщика, де Котляревський учителював. Оскільки вони не могли бути разом, він покинув учителювання і пішов до армії.

Письменник мав серйозний військовий досвід, брав участь у російсько-турецькій війні та отримав **кілька орденів за хоробрість.**

Під час війни 1812 року Котляревський усього за три тижні сформував 5-й Український кінний козачий полк. Обіцянку царя зберегти цей підрозділ на постійній основі уряд так і не виконав.

 У 1818 році він** став членом полтавської масонської ложі** «Любов до істини». У ложі Котляревський мав почесну посаду «витія» (головного оратора). 

Незадовго до своєї кончини у 1838 році Котляревський відпустив на волю всіх своїх шістьох кріпаків.

Оскільки прямих нащадків у нього не було, свій будинок у Полтаві на Івановій горі та **все майно він заповів своїй вірній економці** — вдові Мотрі Векливечивій.

[Книготерапія 📗Підписатись](https://t.me/knygoterapiia)