Ви вже, мабуть, і забули, що я обіцяла дорозповісти про наш** сімейний табір у Словенії.**  А я не забула, просто все не було часу. Але нарешті закриваю цей гештальт.

Для доньки це був перший досвід табору — і загалом їй дуже сподобалося 

**Мені сам табір як формат зайшов не дуже. **Часто замість прогулянок треба було брати участь в якихось активностях, переважно нудних, підлаштовуватись під всіх, а хотілось більше бути саме на природі.  А ще деякі вихователі дозволяли собі прикрикнути на дітей і виховувати батьків. Мені це нагадало якісь 90-ті. Але довелося пристосовуватися до запропонованого режиму 

**Сподобалась ранкова руханка з елементами йоги на траві. Також оцінила сімейні ігри, хоча спочатку був супротив.** Ми з донькою ставали однією командою, грали в «Крокодила», брали участь у рухливих іграх, грали в бадмінтон. І я раптом зрозуміла, що вдома ми дуже рідко так граємо — не вистачає на це часу та ресурсу. А тут нас просто поставили в умови, де треба грати разом, і я побачила, наскільки донці це подобається 

**Але все-таки поїздку зробила природа! **Я [вже писала про перший похід та ферму](https://t.me/knygoterapiia/4439). Потім був і довший похід у гори, ми бачили оленя, окуналися в горну річку, були в ботанічному саду та краєзнавчому музеї. А ще постійно милувалися Юлійськими Альпами й Триглавом — символом Словенії. Бачили і долину "Задніца" 

Загалом цікавий вийшов досвід. Особливо в іншомовному середовищі. Але про розповім окремо. 

**P.S.** В гори хочу ще, але мрію орендувати якусь хатинку з чоловіком і досліджувати разом природу 

[Книготерапія](https://t.me/knygoterapiia)** **[Підписатись](https://t.me/knygoterapiia)